Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Суржка А.В., Зубара В.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 травня 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_1

Вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2014 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимостей не має, засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі.

Відповідно до ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

За ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_1 виправдано в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Вирішено цивільний позов у справі.

За обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Як установив суд, 18 січня 2011 року приблизно о 17 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні кафе, що на вул. К. Лібкнехта, 173, у м. Нікополі, Дніпропетровської області, нехтуючи правилами поведінки та моральності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно з хуліганських спонукань, проявляючи зухвалість по відношенню до інших відвідувачів та персоналу кафе, присутніх в залі, завдав удар скляним келихом в обличчя потерпілому ОСОБА_2 та таким чином зірвав нормальну роботу місця відпочинку громадян.

В результаті вказаних дій, ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, яке спричинило непоправне знівечення обличчя.

Зокрема, 18 січня 2011 року приблизно о 17 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні кафе, що на вул. К. Лібкнехта, 173, у м. Нікополі, Дніпропетровської області, вчиняючи хуліганські дії, завдав удар скляним келихом в обличчя потерпілому ОСОБА_2, в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забитих і різаних ран обличчя, на місці яких утворилися рубці, незгладимі без хірургічного втручання, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року вирок суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 25000 до 15000 грн. У решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд. Стверджує, що оскаржуване ним судове рішення не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, оскільки вважає, що апеляційний суд формально перевірив доводи поданої ним апеляції щодо безпідставності, на його думку виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України та необґрунтовано залишив їх без задоволення. Також не погоджується з рішенням апеляційного суду щодо зменшення суми стягнутої в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В запереченнях на касаційну скаргу захисник, посилаючись на безпідставність, на його думку, доводів касаційної скарги прокурора просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 377 КПК України 1960 року. Зокрема, в ній зазначається зміст вироку, особа, яка подала апеляцію, суть апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у засіданні та докладні результати розгляду справи, з наведенням підстав прийнятого судом рішення. Викладаючи суть апеляції, суд має стисло та зрозуміло перелічити всі доводи, що містяться в скаргах та запереченнях на них, після чого ці доводи мають бути проаналізовані судом та жоден з них не повинен залишатися без відповіді.

Колегія суддів вважає, що апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені в апеляції прокурора доводи про безпідставність, на його думку, виправдання ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України були предметом перевірки і, з наведенням відповідних мотивів, залишені без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

З висновками апеляційного суду щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується і суд касаційної інстанції.

Що стосується посилань прокурора про безпідставність, на його думку, зменшення суми стягнутої в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди з засудженого, то колегія суддів вважає рішення суду про стягнення моральної шкоди з засудженого таким, що відповідає вимогам закону, характеру та обсягу моральних страждань потерпілого, узгоджується з принципом розумності та справедливості.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.

Керуючись статтями 394 - 398 КПК України 1960 року та пунктами 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.