Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Колесниченка В. М., Чуйко О. Г., при секретаріза участю прокурора Краснощок А. В., Матюшевої О. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 травня 2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014050790001309 від 01 травня 2014 року, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, такого, що судимостей не мав.

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 серпня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2014 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно з судовими рішеннями ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 01 травня 2014 року приблизно о 02.50 год. у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні кафе "Чайка", розташованого на бул. Комсомольському, 40а у м. Маріуполі, один раз ножем ударив ОСОБА_7 в живіт, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок апеляційного суду, стверджуючи про помилковість його висновків щодо безпідставності та необґрунтованості вироку районного суду в частині звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка вважала оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Так, відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України засудженим не оспорюються.

Однак доводи засудженого про неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність унаслідок незастосування до нього положень ст. 75 КК України є безпідставними.

Так, мотивуючи своє рішення щодо справедливого виду та міри покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_6, суд урахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про його особу, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Зокрема, суд взяв до уваги, що ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює, за місцем проживання характеризується негативно.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6, суд визнав повне визнання своєї вини у скоєному, щире каяття, а також те, що він не чинив перешкод у встановленні істини у справі, а вчинення протиправного діяння у стані алкогольного сп'яніння суд визнав обставиною, що обтяжує покарання.

Враховуючи наведене, а також думку потерпілого, який не наполягав на призначенні суворого покарання винному, суд першої інстанції, призначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, застосувавши при цьому положення ст. 75 КК України, тобто звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Апеляційний суд, оцінюючи правильність та справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання та обґрунтованість рішення про звільнення засудженого від відбування такого покарання з випробуванням, взяв до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, вчинення злочинного посягання на здоров'я потерпілого у громадському місці, у стані алкогольного сп'яніння, зухвалим способом, під незначним приводом. При цьому, апеляційний суд також звернув увагу на негативну характеристику особи ОСОБА_6, спосіб його життя, те, що він не працює.

Суд апеляційної інстанції, на підставі цих обставин у їх сукупності дійшов обґрунтованого висновку про суспільну небезпечність засудженого та необґрунтованість та недоцільність звільнення його від відбування покарання з випробуванням, але погодився з рішенням районного суду про справедливість призначеного ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, що є мінімальним за своїм видом і розміром, передбаченим санкцією частини статті, якою передбачено вчинення злочину, за вчинення якого ОСОБА_6 засуджено.

З огляду на зазначені дані, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини протиправного діяння та наслідки, що настали у результаті, поведінки винного протягом досудового розслідування та судового розгляду колегія суддів вважає призначене ОСОБА_6 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України справедливим та таким, що відповідає вимогам ст. 65 цього ж Кодексу щодо мети покарання.

При цьому підстав вважати покарання, призначене засудженому несправедливим унаслідок суворості, підстав для його пом'якшення чи застосування положень ст. 75 зазначеного Кодексу і звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не вбачає, навіть з урахуванням доводів засудженого, наведених у його касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у матеріалах провадження не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Донецької області від 24 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.