5-1087км15 Про умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення, від яких настала смерть потерпілого - 07.05.2015 Прийняття

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013020010004329 відносно ОСОБА_2 за його касаційною скаргою на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 березня 2014 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого,

визнано винуватим за ч. 2 ст. 121 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16320 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 30000 грн. - у відшкодування моральної шкоди.

Вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат та про речові докази.

Апеляційним судом Волинської області зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 27 вересня 2013 року близько 3 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в АДРЕСА_1, під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_3, умисно наніс останньому кулаками обох рук п'ять-шість ударів по голові. Після цього, продовжуючи свої дії в квартирі АДРЕСА_1, ще декілька разів вдарив потерпілого кулаками рук по обличчю, в ділянку шиї, китиць обох рук. В результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, від яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить змінити судові рішення, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 121 КК, призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 1 ст. 121 КК. Зазначає, що судами не встановлено всі конкретні обставини у кримінальному провадженні та дана невірна оцінка доказам у кримінальному провадженні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та до невірної кваліфікації його дій, що судами не враховано дані про особу потерпілого ОСОБА_3, який перший розпочав сварку, а також зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілої, належним чином не перевірив надані нею документи.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_2 зазначає про незадовільний стан його здоров'я, що ударів, які призвели до смерті потерпілого він не наносив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити його касаційну скаргу, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка просила судові рішення залишити без зміни, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, та перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з положеннями ст. 409 КПК перегляд справ з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження віднесено до компетенції апеляційного суду.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначив йому відповідне покарання.

На зазначений вирок суду засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просили змінити вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 121 КК, призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, а також просили змінити вирок в частині задоволення цивільного позову. При цьому в апеляційних скаргах наводились доводи, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, зокрема щодо невірної оцінки доказам у кримінальному провадженні, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невірної кваліфікації дій ОСОБА_2, та безпідставного задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_1

Апеляційний суд, в порядку ст. ст. 404, 409 КПК, розглянувши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг засудженого та захисника, дійшов висновку про їх безпідставність та погодився з висновками суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК, також апеляційний суд погодився з видом та розміром призначеного засудженому покарання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Засуджений у касаційній скарзі порушує питання про перегляд судових рішень і зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій дана невірна оцінка доказам, внаслідок чого його дії безпідставно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК, що не відповідає фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Зазначені доводи касаційної скарги засудженого стосуються фактичних обставин кримінального провадження, дослідження та оцінки доказів і є аналогічні доводам його апеляційної скарги та апеляційної скарги захисника, які відповідно до вимог ст. 409 КПК переглянуті судом апеляційної інстанції.

Також, предметом перевірки апеляційного суду були і доводи засудженого щодо невірного вирішення судом першої інстанції цивільного позову.

Вказані доводи апеляційним судом визнані безпідставними. Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані і вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Призначене ОСОБА_2 покарання, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових кримінальних правопорушень.

Істотних порушень кримінального процесуального закону судом касаційної інстанції не встановлено.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги засудженого є безпідставними, а тому підстав для скасування чи зміни судових рішень колегія суддів не знаходить.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 26 березня 2014 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.