Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Суржка А.В.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 5 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12013120020006359,

вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 5 серпня 2014 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Черкаси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року цей вирок змінено в частині призначеного покарання. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду неповнолітній ОСОБА_1 визнаний винним у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.

В ніч з 23.11.2013 року на ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно в 00.00 год. неповнолітній ОСОБА_1, знаходячись на подвір'ї біля будинку АДРЕСА_2, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_2, пов'язаних з тим, що останній заборгував гроші ОСОБА_3, маючи умисел на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, скориставшись тим, що останній спав на землі у напівзруйнованій будівлі, шлангом наніс кілька ударів по голові та плечам ОСОБА_2, а потім наніс не менше шести ударів кулаками обох рук та ногами по голові потерпілого, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, а також тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 в Кіровоградській обласній лікарні настала смерть ОСОБА_2

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінального процесуального закону, неналежну, на його думку, оцінку доказів, вважає засудження незаконним. Вказує на застосування недозволених методів ведення слідства. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення увагу не звернув, а тому підлягає скасуванню і його ухвала.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежна, на думку засудженого, оцінка доказів у провадженні, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в районному суді. Тому, при перегляді судових рішень, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі. Зазначені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Як убачається з вироку, свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, суд першої інстанції обґрунтував дослідивши і проаналізувавши показання засудженого, який вину не визнав, заперечував, що вчинив інкриміноване правопорушення, також зазначив, що під час досудового розслідування вину визнав через застосування фізичного насилля працівниками міліції.

Суд дав оцінку показанням свідка ОСОБА_3, який в суді першої інстанції та під час проведення слідчого експерименту повідомив, про подробиці конфлікту, під час якого ОСОБА_1 наніс потерпілому кілька ударів переважно по голові.

Взято судом до уваги і протокол огляду місця події, згідно з яким в приміщенні Кіровоградської обласної лікарні оглянуто труп ОСОБА_2 та встановлено наявність на тілі низки тілесних ушкоджень, а також протокол огляду місця події, згідно з результатам якого оглянуто помешкання де було нанесено тілесні ушкодження ОСОБА_2

Проаналізовано і протокол слідчого експерименту, в ході якого свідок ОСОБА_3 показав як було вчинено кримінальне правопорушення ОСОБА_1 по щодо ОСОБА_2

Також судом дано належну оцінку висновку судово-медичної експертизи, згідно з яким тілесні ушкодження у ОСОБА_2 могли утворитися за обставин, зазначених в ході слідчого експерименту свідком ОСОБА_3.

Проаналізовано судом і висновки експертиз, а саме: судово-медичної щодо наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого, внаслідок яких настала його смерть; дактилоскопічної, згідно з якою слід пальця, вилучений в ході огляду місця події, залишений великим пальцем лівої руки ОСОБА_1

У вироку суд дав належну оцінку цим та іншим зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а тому доводи про незаконність засудження безпідставні.

Доводи ОСОБА_1 про застосування недозволених методів ведення слідства були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив, що вони не знайшли свого підтвердження та спростовуються постановою про закриття кримінального провадження від 24 січня 2014 року. Цією постановою кримінальне провадження № 42013160000000196 за фактом перевищення влади та застосування недозволених заходів фізичного та психологічного примусу працівниками Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області щодо неповнолітнього ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України, - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Також, апеляційний суд зазначив, що ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2015 року відмовлено в задоволенні скарги адвоката Бевз А.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ прокуратури Кіровоградської області Риби О.В. про закриття кримінального провадження № 42013160000000196 від 24 січня 2014 року.

Доводи апеляції засудженого, які аналогічні доводам касаційних скарг його та захисника Бевз А.Г., у тому числі і щодо незаконності засудження, застосування недозволених метолів ведення слідства, належно перевірені судом апеляційної інстанції. Апеляційний суд не знайшов підстав для їх задоволення.

Разом з тим, з посиланням на вимоги п. 3 ч. 3 ст. 102 КК України, апеляційний суд обґрунтовано змінив вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання, в бік його пом'якшення. ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 5 серпня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.