Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

судді доповідача Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Суржка А. В.,

розглянувши касаційну скаргу першого заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 лютого 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1,

Вироком Димитровського міського суду Донецької області від 13 листопада 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 28.07.2014 року Димитровським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням 71 КК України (2341-14) до 5 місяців арешту,

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за кожний злочин за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України по даному вироку призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК України призначено покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання, призначеного даним вироком у порядку ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України, і покарання призначеного вироком Димитровського міського суду Донецької області від 28.07.2014 року, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік 8 місяців.

На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначено за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання покарання, призначеного даним вироком в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання, призначеного даним вироком за ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 липня 2014 року приблизно о 15 годині 53 хвилини, знаходячись у приміщенні магазину "Продукти-547" ТОВ "АТБ-Маркет", що розташований за адресою: м. Димитров, м-н Западний, 75, повторно, намагався викрасти майно ТОВ "АТБ-Маркет" на суму 206, 99 грн. Однак, свій злочинний намір, направлений на умисне, таємне, повторне викрадення майна ОСОБА_1 не довів до кінця, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тому, що його протиправні дії були виявлені та припинені продавцем цього магазину.

Він же, 17 липня 2014 року приблизно о 23 годині, знаходячись у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, де мешкає ОСОБА_2, таємно повторно викрав мікрохвильову піч, що належить останній, вартістю 700 грн. Після чого покинув місце вчинення злочину, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на зазначену суму.

Крім того, 18 липня 2014 року приблизно о 20 годині ОСОБА_1 знаходячись у квартирі за адресою: АДРЕСА_3, у стані алкогольного сп'яніння, повторно, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_3 заволодів його мобільним телефоном. Після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 170 грн.

Поміж іншого, 12 серпня 2014 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1, у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у квартирі свого знайомого ОСОБА_4 яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, повторно таємно викрав майно останнього на загальну суму 600 грн. Після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 лютого 2015 року вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Звертає увагу, що судом взагалі не призначено покарання за епізодом скоєння кримінального правопорушення від 17.07.2014 року. На думку прокурора, ОСОБА_1 необхідно було призначити остаточне покарання лише відповідно до вимог ст. 71 КК України. Стверджує, що апеляційний суд не надав вичерпної відповіді щодо правильності призначення засудженому покарання, відповідно до вимог ст. 33 КК України, та постановив ухвалу яка не відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України безпідставні.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК : спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.

Як вбачається з вироку суду кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 та ч. 2 ст. 185 КК України ( по епізоду щодо потерпілої ОСОБА_2), засуджений ОСОБА_1 скоїв до ухвалення вироку Димитровського міського суду Донецької області від 28.07.2014 року, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України ( по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_4), засуджений скоїв після ухвалення зазначеного вироку.

Таким чином, міський суд призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185 КК України, а потім за ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України і остаточно за правилами ст. 71 КК України правильно застосував вимоги закону України про кримінальну відповідальність, оскільки кримінальні правопорушення вчинені останнім щодо потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 охоплюються єдиною кваліфікацією за ч. 2 ст. 185 КК України і за кожний із зазначених епізодів не може бути призначено окреме покарання. Тому вважати, що по епізоду від 17.07.2014 року не призначено ОСОБА_1 покарання та необхідності застосування ч. 4 ст. 70 КК України у касаційного суду відсутні підстави.

В свою чергу, апеляційний суд переглянувши кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури, з аналогічних вимог прокурора, обґрунтовано залишив апеляцію прокурора без задоволення, а вирок міського суду щодо засудженого ОСОБА_1 без зміни, навів відповідні мотиви, які узгоджуються з положеннями ст. 33 КК України та вищенаведеної постанови Пленуму Верхового Суду України.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, вона є законною, належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги прокурора, та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 лютого 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.