Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

судді доповідача Орлянської В. І.,

суддів: Лагнюка М. М., Суржка А. В.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 січня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1,

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 17 жовтня 2014 року засуджено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Цвітне, Олександрійського району, Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, за ч. 1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 11 листопада 2013 року приблизно о 20 годині на закритій ділянці автодороги "Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань" поблизу м. Черкас, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, застосувавши фізичне насильство, до ОСОБА_2, яке виразилося у нанесенні, чисельних ударів по обличчю та в область тулуба, а також погрожуючи їй вбивством, долаючи фізичний опір з боку ОСОБА_2 та проти її волі, зґвалтував потерпілу, насильно вступивши з нею у статеві зносини природнім способом. При цьому заподіяв останній фізичний біль і, згідно висновку експерта, легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 січня 2015 року вирок суду в частині призначеного покарання змінено. Пом'якшено призначене ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 152 КК України покарання та постановлено вважати його засудженим на 4 роки позбавлення волі.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1

У решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини засудженого та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 152 КК України, вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

При цьому, посилається на те, що апеляційний суд, змінюючи вирок районного суду, належним чином не мотивував своє рішення та постановив ухвалу яка не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо невідповідності ухвали апеляційної інстанції вимогам ст. 370 КПК України, є не обґрунтованими.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

В той же час, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 встановив, що суд першої інстанції при призначенні останньому покарання у виді п'яти років позбавлення волі, не достатньо повно врахував вимоги ст. 65 КК України та призначив покарання, яке є несправедливе внаслідок його суворості і, змінюючи вирок суду у цій частині зважив на ступінь тяжкості вичиненого злочину, обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем роботи та проживання, в силу ст. 89 КК України не судимий, активно сприяв розкриттю злочину.

На думку колегії суддів, призначене засудженому ОСОБА_1 апеляційним судом покарання, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, вона є законною, належним чином вмотивованою та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги прокурора, та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 січня 2015 року щодо засудженого ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.