Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Лагнюка М.М.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянула у судовому засіданні 2 квітня 2015 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, на постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 4 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2011 року.

Постановою виконуючого обов'язки прокурора Суворовського району міста Одеси від 21 березня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом безпідставної не виплати заробітної плати посадовими особами товариства з обмеженою відповідальністю Одеське виробниче хіміко-фармацевтичне підприємство "Біостимулятор" (далі - ТОВ ОВХФП "Біостимулятор") за ознаками ч. 1 ст. 175 КК України.

Із зазначеної постанови вбачається, що приводом для порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_1 стосовно порушень законодавства про працю з боку керівника ТОВ ОВХФП "Біостимулятор" - ОСОБА_2, які призвели до виникнення перед заявником заборгованості по заробітній платі у розмірі 13000 грн.

Підставою для порушення кримінальної справи стали дані Управління пенсійного фонду Суворовського району міста Одеси про наявність у ТОВ ОВХФП "Біостимулятор" заборгованості по заробітній платі в розмірі 3644241,95 грн.

З огляду на викладене, прокурор дійшов висновку, що є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України, і порушив за цим законом кримінальну справу.

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 4 листопада 2011 року вищезазначену постанову прокурора про порушення кримінальної справи скасовано.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2011 року постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 4 листопада 2011 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. В обґрунтування послався на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вийшли за межі ст. 236-8 КПК України в редакції 1960 року та фактично вдалися до оцінки даних, зібраних під час перевірки, якими обґрунтовувалась необхідність порушення кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Кравченко Є.С., яка просила касаційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України в редакції 1960 року, розглядаючи скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції під час розгляду скарги ОСОБА_2 на постанову виконуючого обов'язки прокурора Суворовського району міста Одеси від 21 березня 2009 року, якою порушено кримінальну справу за фактом безпідставної не виплати заробітної плати посадовими особами ТОВ ОВХФП "Біостимулятор" за ознаками ч. 1 ст. 175 КК України, належним чином дослідив з цього приводу матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, як то передбачає ст. 236-8 КПК України в редакції 1960 року, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для порушення кримінальної справи, з яким погодився і суд апеляційної інстанції.

На думку колегії суддів, такий висновок суду є правильним, оскільки відповідно до вимог ст. 94 КПК України в редакції 1960 року кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Разом з тим, як правильно зазначено у судових рішеннях, постанова про порушення кримінальної справи не містить достатніх підстав для порушення кримінальної справи.

Так, ч. 1 ст. 175 КК України передбачає настання кримінальної відповідальності у разі безпідставної невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даного злочину є наявність прямого умислу суб'єкту злочину на здійснення вищезазначеної невиплати.

Разом з тим судом першої інстанції було встановлено, що матеріали перевірки, які стали підставою для порушення зазначеної кримінальної справи, не містять даних про наявність у діях директора ТОВ ОВХФП "Біостимулятор" умислу, направленого на ухилення від виплати працівниками підприємства заробітної плати.

При цьому, з матеріалів перевірки вбачається, що заборгованість по заробітній платі виникла в результаті блокування нормальної діяльності ТОВ ОВХФП "Біостимулятор" та ненадходженням грошових коштів на рахунки підприємства, що спростовують висновки прокурора про умисну невиплату заробітної плати.

Таким чином, на момент порушення кримінальної справи у прокурора не було достатніх даних, які б свідчили про наявність достатніх приводів та підстав, для порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 175 КК України по факту безпідставної не виплати заробітної плати посадовими особами ТОВ ОВХФП "Біостимулятор".

Апеляційний розгляд справи проведений у відповідності до вимог закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України в редакції 1960 року.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду щодо незаконності постанови про порушення кримінальної справи і не є достатніми для скасування судових рішень.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17)

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 4 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 листопада 2011 року - без зміни.