2а-7585/12/2070 Про скасування податкового повідомлення - рішення щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість - 05.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року по справі № 2а-7585/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінструмент ЛТД"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінструмент ЛТД» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.12 р. за №0001111540.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , ст.ст.185, 188, 189 Податкового кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будінструмент ЛТД» в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 227/15-214/35858918 від 21.02.2012 року.

Відповідно до Акту перевірки № 227/Л 5-214/35858918 в.ід 21.02.2012 відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч.'І, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, п. 198.1 та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від №2755-УІ у частині віднесення до складу податкового кредиту у період червень - вересень 2011 року сум ПДВ на загальну суму 10598,0 грн. (за червень 2011р. на суму - 2224,30 грн., за липень 2011р. на суму - 2971,70 грн., за серпень 2011 року р. на суму - 4028,12 грн., за вересень 2011р. на суму - 4028,12 грн.), які виникли від виконання угод з ТОВ «Промтехноопт», які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим в порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України занижено суму податку, що підлягаю сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі занижено ПДВ до слати на загальну суму 10598,0 грн. (за червень 2011 року на суму - 2224,30 грн., за липень 2011 року на суму - 2971,70грн., за серпень 2011 року на суму - 4028,12 грн., за вересень 2011 року на суму - 4028,12грн.)

На підставі Акту перевірки № 227/15-214/35858918 від 21.02.2012 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001111540 від 05.03.2012р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12692,33 грн., з яких: 10597,92 грн. за основним платежем, та 2094,41 грн. за штрафними санкціями.

З дослідженого Акту перевірки № 227/15-214/35858918 від 21.02.2012 року судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Промтехноопт».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Будінструмент ЛТД» (покупець) та ТОВ «Промтехноопт» (продавець) був укладений Договір поставки № 51 від 24.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити переданий товар.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що на адресу позивача ТОВ «Будінструмент ЛТД» було поставлено товарно-матеріальні цінності, що підтверджується копіями видаткових накладних № 503 від 01.06.2011 року, № 751 від 04.07.2011 року, № 966 від 01.08.2011 року,№ 966 від 05.09.2011 року.

Вказані товари було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується договором оренди легкового автомобіля. Факт переміщення вказаних вище товарів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних .

Вказані товари були доставлені на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору оренди № 2998 від 15.04.2011 року.

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехноопт», що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ «Промтехноопт» було виписано на адресу позивача податкові накладні № 63 від 01.06.2011 року, № 122 від 01.07.2011 року, № 36 від 01.08.2011 року, № 105 від року.

Зазначені товари, які були отримані від ТОВ «Промтехноопт», позивачем в подальшому були реалізовані, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товарино-матеріальних цінностей .

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем та його контрагентом ТОВ «Промтехноопт» було виконано договір поставки, товарно-матеріальні цінності використані останнім у власній господарській діяльност - торгівлі.

Також, колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (996-14) , відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (z0168-95) ; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені первинні документи суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що їх зміст містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Колегія суддів, погоджуючись з позицією суду першої інстанції відмічає, що первинні бухгалтерські документи, копії яких наявні в матеріалах справи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (z0168-95) ; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

З огляду на наведене вище, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про ет, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Промтехноопт».

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , ст.ст.185, 188, 189 Податкового кодексу та норм ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.. 159 КАС України (2747-15) повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового орагну щодо нікчемності укладених договорів ґрунтуються на суб"єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.