Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Заїки М.М.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення та перерахунок пенсії,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 21.05.2013 в розмірі 80% суми заробітної плати, з включення сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі щодо невключення сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань та суми індексації заробітної плати до розрахунку заробітної плати держаного службовця для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" незаконними та протиправними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 21 травня 2013 року в розмірі 80 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з включенням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань та суми індексації заробітної плати, що враховуються для призначення пенсії відповідно Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року скасовано постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2014 року та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області щодо невключення матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації грошових доходів громадян до розрахунку заробітної плати державного службовця для призначення пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з 08 серпня 2014 року з урахуванням до заробітку, з якого визначалась пенсія, сум допомог на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, а також суми індексації грошових доходів громадян. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року змінити.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в травні 2013 року ОСОБА_2 було призначено пенсію відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

У серпні 2014 року позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації грошових доходів громадян до розрахунку заробітної плати.

Проте у здійсненні такого перерахунку ОСОБА_2 Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області відмовило.

За змістом статті 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України "Про державну службу" передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року № 21-314а14.

Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням отримуваної нею матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації грошових доходів громадян.

За змістом статті 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відсотковий розмір заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу державної служби, при цьому застосуванню підлягає стаття 37 Закону України "Про державну службу" у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08 липня 2015 року № 732/48/15-а.

Проте суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позову, а суд апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, не встановили та не надали належну правову оцінку строкам звернення до суду.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, визначенні статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим, приймаючи рішення суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки того, що позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням таких складових як матеріальна допомога та вирішення соціально-побутових питань в серпні 2014 року, тоді як датою здійснення перерахунку пенсії було зазначено 21 травня 2013 року.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було з'ясовано та враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області про стягнення та перерахунок пенсії - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала оскарженню не підлягає.