Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагенства у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, за участю третьої особи - Третьої Дніпродзержинської нотаріальної контори, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою представника позивача - ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу Держземагенства у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправною відмову відповідача № 1/01-1049 від 11 червня 2013 року у видачі витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1, відповідно до Державного акту від 12 травня 2003 року, НОМЕР_2, про що зроблено запис № 1654 в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

- зобов'язати Відділ Держземагенства у місті Дніпродзержинську внести до автоматизованої системи Державного земельного кадастру відомості про вищенаведену земельну ділянку;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 гривень.

В обґрунтування адміністративного позову зазначила, що за результатами розгляду заяви щодо внесення даних стосовно земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1, суб'єктом владних повноважень сформовано відмову у задоволенні відповідного клопотання, яка викладена у листі № 1/01-1049 від 11 червня 2013 року.

Підставою відмови слугувала відсутність будь-яких відомостей про вищезазначену земельну ділянку в базі даних Державного земельного кадастру.

Позивач вказує на присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру НОМЕР_1, який визначено на Державному акті на право приватної власності на землю та, як наслідок службової недбалості у зв'язку з відсутністю будь-яких даних у Відділі Держземагенства у місті Дніпродзержинську стосовно спірної земельної ділянки.

Вважаючи дії відповідача неправомірними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про зобов'язання Відділу Держземагенства у місті Дніпродзержинську внести до автоматизованої системи Державного земельного кадастру відомості про вищенаведену земельну ділянку та стягнути моральну шкоду у розмірі 100000 гривень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі представник позивача - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відділу Держземагенства у місті Дніпродзержинську у своєму запереченні вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25 березня 2003 року Дніпродзержинською міською Радою народних депутатів прийнято рішення № 145/05/ХХІV, згідно з яким ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1.

На підставі вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування 12 травня 2003 року видано Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1654.

З метою прийняття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3, яка є матір'ю ОСОБА_1, остання звернулась до Третьої Дніпродзержинської нотаріальної контори з відповідною заявою. Однак нотаріусом відмовлено в її задоволенні у зв'язку з ненаданням витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку.

Позивач звернулась до Відділу Держземагенства у місті Дніпродзержинську із заявою, за результатами розгляду якої суб'єктом владних повноважень відмовлено у наданні витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей про вищезазначену земельну ділянку в базі даних Державного земельного кадастру.

Розглядаючи чергову заяву позивача, органом виконавчої влади роз'яснено порядок отримання витягу з Державного земельного кадастру та запропоновано подати необхідні документи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв на підставі та у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

Зазначена позиція була підтримана і Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дніпродзержинської міської Ради народних депутатів № 145/05/ХХІV від 25 березня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 та видано Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2, який датовано 12 травня 2003 року та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1654.

Відповідно до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України № 445/2011 від 08 квітня 2011 року (445/2011) , Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

З метою отримання витягу з Державного земельного кадастру на вказану земельну ділянку, яка є спільною сумісною приватною власністю позивача та її матері, яка померла 04 жовтня 2012 року, ОСОБА_1 звернулась до відповідача з відповідним клопотанням, додавши Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 12 травня 2003 року, на якому визначено кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, проте внаслідок ведення тривалого листування з позивачем, суб'єктом владних повноважень відмовлено в задоволенні клопотання у зв'язку з відсутністю відомостей про зазначену ділянку.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру врегульовано у Законі України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) .

Пунктом 4 Перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) передбачено, у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 01 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Процедура визначення та присвоєння кадастрового номеру на момент спірних правовідносин регламентувалася Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номеру (з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 749 від 18 серпня 2010 року (749-2010-п) , яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року (1051-2012-п) , (далі - Тимчасовий порядок).

Приписами частини першої пункту 17 Тимчасового порядку, територіальний орган Держземагентства розглядає протягом трьох робочих днів подані згідно з пунктом 16 цього Тимчасового порядку документи у разі наявності в архіві територіального органу документації із землеустрою, зокрема документів, зазначених у підпунктах 4 і 5 пункту 9 цього Тимчасового порядку, та відповідності меж земельної ділянки даним чергового кадастрового плану:

- визначає кадастровий номер земельної ділянки з дотриманням вимог пунктів 8 і 9 цього Тимчасового порядку;

- робить на титульному аркуші документації із землеустрою, плані меж або кадастровому плані земельної ділянки, відомостях про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки позначку, в якій зазначаються кадастровий номер, дата його визначення, прізвище та ініціали посадової особи, що зробила цю позначку, і ставиться її підпис. Виправлення у такій позначці не допускаються. Визначений та зазначений на даних документах кадастровий номер земельної ділянки не вважається присвоєним;

- створює електронне (цифрове) зображення поданих документів і документації із землеустрою та передає їх адміністратору автоматизованої системи через засоби електрозв'язку.

Частиною другою пункту 17 Тимчасового порядку обумовлено, що у разі відсутності в архіві територіального органу документації із землеустрою, зокрема документів, зазначених у підпунктах 4 і 5 пункту 9 цього Тимчасового порядку, інформує власника (користувача) такої ділянки або уповноважену ним особу про необхідність розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці у такому разі здійснюються відповідно до абзацу десятого пункту 11, пунктів 12 - 14-3, абзацу другого пункту 14-4 цього Тимчасового порядку на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, до якої додаються документи, зазначені в абзацах третьому - шостому пункту 11 цього Тимчасового порядку, документ, що посвідчує право на земельну ділянку.

В силу пункту 9 Тимчасового порядку структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки визначаються на підставі: 1) індексної кадастрової карти; 2) чергового кадастрового плану; 3) даних, що містяться у автоматизованій системі; 4) відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки; 5) документації із землеустрою, що містить графічне зображення земельної ділянки.

Згідно з пунктом 115 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року (1051-2012-п) (далі - Порядок) державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

У відповідності до пункту 115-1 Порядку, кадастрові номери земельних ділянок, визначені відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, але не присвоєні, вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та справляння плати за державну реєстрацію земельної ділянки, якщо така документація затверджена в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року.

Так, в матеріалах справи міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2, на титульній сторінці якого визначено код ДЗК НОМЕР_1.

Разом з цим, вказаний Державний акт видано 12 травня 2003 року Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, що підтверджується відповідною гербовою печаткою.

Слід зазначити, що з метою здійснення належного контролю за виконанням робіт із землеустрою та топографо-геодезичною і картографічною діяльністю 08 квітня 2011 року Президентом України видано Указ № 445/2011 (445/2011) "Про Державне агентство земельних ресурсів України", яким затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, що фактично вказує на утворення органу виконавчої влади та наділення його функціями державного нагляду у сфері господарської діяльності, що унеможливлює неякісне виконання робіт із землеустрою, обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою розробниками.

Так, матеріалами справи підтверджується роз'яснення відповідача, зокрема у листі № 1/04-3766 від 15 грудня 2014 року, що відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" (3613-17) , у Перехідних положеннях передбачено, що земельні ділянки, право власності на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників. Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Однак, позивачем не надано витребуваний документ, а саме технічну документацію із землеустрою для задоволення її клопотання.

В матеріалах справи наявний технічний звіт по передачі земельної ділянки в приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_3, на якому відсутня відмітка про визначення кадастрового номеру, яка передбачена Тимчасовим порядком присвоєння кадастрового номеру, що діяв на момент спірних правовідносин.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що код ДЗК НОМЕР_1, який визначено на Державному акті на право приватної власності на землю НОМЕР_2, не є кадастровим номером в розумінні вимог чинного законодавства, оскільки документ видано 12 травня 2003 року Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, в момент неіснування Державного земельного кадастру та Державного агентства земельних ресурсів України, який визначає кадастровий номер.

Так, 12 травня 2003 року відбулась реєстрація Державного акту на право приватної власності на землю, тобто реєстрація права власності (реєстрація речових прав), проте реєстрація земельної ділянки як об'єкта нерухомого майна (реєстрація об'єкта цивільно-правових відносин), з внесенням до чинного на той час Державного реєстру земель інформації про технічні параметри земельної ділянки не відбувалась, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства вся наявна інформація з Державного реєстру земель була перенесена в автоматизованому порядку до Державного земельного кадастру після його створення.

Слід зауважити, що надання проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою передбачено частиною четвертою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", а виготовлення проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою обумовлено статтями 20, 25 Закону України "Про землеустрій".

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач, запропонувавши надати необхідні документи, зокрема, проект землеустрою або технічну документацію із землеустрою для задоволення клопотання ОСОБА_1, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу представника позивача - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.