5-131км15 Про ухвалення виправдального вироку за ст. 358 КК України через відсутність у діянні складу злочину - 17.02.2015 Прийняття

розглянула 17 лютого 2015 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 червня 2014 року.

Вказаним вироком місцевого суду, залишеним без зміни вищезазначеною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1, 1981 р. н., не судимого, громадянина України, виправдано за ч. 3 ст. 358 КК України через відсутність у діянні складу злочину.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що працюючи старшим державним інспектором - начальником Київського територіального відділу Верхньодніпровського басейнового управління Держрибінспекції, у кінці вересня - на початку жовтня 2006 року він подав в бухгалтерію Верхньодніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства, підписаний ним та на його прохання працівником СТО ПП "Друма" Акт № 44 технічного обслуговування автомобіля УАЗ-396206 із завідомо неправдивими відомостями про нібито проведений ремонт вказаного транспортного засобу вартістю 20 618 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати вищезазначені рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

В запереченнях на цю скаргу ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, як необґрунтовану, а оскаржені рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу, та виправданого ОСОБА_1, який просив залишити оскаржені рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону чи неправильне застосування кримінального закону.

Згідно зі ст. 365 КПК України 1960 року рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а при скасуванні вироку - які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку.

Вказаним вимогам закону вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду не відповідають.

Так, місцевий суд послався у вироку на "показання" начальника Управління Державної казначейської служби у Вишгородському районі ОСОБА_2, яка брала участь у розгляді справи в якості спеціаліста, про те, що Акт № 44 технічного обслуговування автомобіля від 29.09.2006 не є офіційним документом бухгалтерського обліку, оскільки не відповідає вимогам первинної документації і не може бути підставою для перерахування бюджетних коштів.

Ці "показання" спеціаліста місцевий суд визнав доказом невинуватості ОСОБА_1, а суд апеляційної інстанції погодився з цим, тоді як згідно до положень ч. 2 ст. 65 КПК України 1960 року та роз'яснень, які міститься у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27.12.1985 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" (v0011700-85) , пояснення та заяви спеціаліста хоча й заносяться до протоколу, але не є джерелом доказів і суд на них у вироку посилатись не вправі.

При цьому, як роз'яснив Верховний Суд України, спеціаліст тільки сприяє суду в дослідженні доказів, звертає його увагу на характерні обставини, дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають у судовому слідстві, в межах своєї компетенції з дозволу суду бере участь у допитах та може робити заяви.

До того ж, про кримінальну відповідальність за відмову від дачі пояснень і за дачу завідомо неправдивих пояснень спеціаліст не попереджається, а при розгляді даної справи ОСОБА_2 попереджалась про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого "висновку".

Визнавши, що підставою для перерахування СТО ПП "Друма" передоплати була угода № 875 від 08.09.2006 про технічне обслуговування автомобілів, а не Акт № 44 від 29.09.2006, місцевий суд не з'ясував, а суд апеляційної інстанції не дав оцінку доводу прокурора (за змістом його апеляційної скарги) про те, що на підставі вказаного акту відповідною бухгалтерією було проведено (чи повинно бути проведено) не перерахування, а списання бюджетних коштів за ремонт тощо.

Отже, як вважав прокурор, вказаний Акт породжує відповідні права та обов'язки, внаслідок чого, усупереч висновкам судів, є офіційним документом.

Відповідь на цей довід прокурора має істотне значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого оскаржене рішення апеляційного суду, через його невідповідність вимогам ст. 377 КПК України, та вирок місцевого суду через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Для з'ясування вищезазначених питань під час нового розгляду справи судом першої інстанції слід, зокрема, призначити, в разі необхідності, економічну експертизу.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , статтями 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 4 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд.