Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Єлфімова О.В.,

суддів : при секретарі за участю прокурора

Сахна Р.І., Шибко Л.В., Бражнику М.В., Ємця І.І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Деркача В.Г. в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року про повернення апеляційної скарги на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 червня 2016 року щодо останнього,

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 червня 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна. На підставі ст. 71 КК до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Жмеринського міськрайонного суду від 07 квітня 2014 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. Постановлено відраховувати строк покарання ОСОБА_7 з моменту затримання, тобто з 16 вересня 2015 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 16 вересня 2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Не погоджуючись з зазначеним вироком, захисник Деркач В.Г. звернувся до апеляційного суду зі скаргою про перегляд цього рішення в порядку апеляційної процедури.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 липня 2016 року скаргу захисника Деркача В.Г. залишено без руху у зв'язку з невідповідністю її змісту вимогам ст. 396 КПК. Зокрема суд виходив із того, що в апеляції захисника не вказано у чому полягає невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відсутні доводи на підтвердження заявлених вимог, немає вказівок на норми процесуального та матеріального права, які було порушено судом першої інстанції при ухваленні вироку, а також не зазначено підстав для закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року повернуто апеляційну скаргу захисника Деркача В.Г. на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК через те, що апелянт не усунув недоліків апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги захисника ДеркачаВ.Г., він просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що апеляційний суд, повертаючи його апеляційну скаргу, порушив право засудженого ОСОБА_7 на захист та обмежив йому доступ до правосуддя, оскільки при повторному зверненні з апеляційною скаргою, недоліки вказані в ухвалі цього суду від 12 липня 2016 року він виправив повністю.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає в себе, у тому числі, право доступу до правосуддя. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.

Право на апеляційне оскарження судових рішень гарантовано ст. 129 Конституції України і як конституційна засада судочинства становить невід'ємну складову права на судовий захист.

Згідно з ч. 1 ст. 399 КПК суддя-доповідач, установивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення.

В той же час, у частині 3 цієї статті наведений вичерпаний перелік підстав для повернення апеляційної скарги, зокрема: у разі якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду у цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Однак, у даному кримінальному провадження наведених вимог закону суд апеляційної інстанції не дотримався.

Так, відповідно до ст. 370 КПК (4651-17) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим - рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Проаналізувавши текст поданої захисником Деркачем В.Г. апеляційної скарги у співвідношенні з вищевказаними ухвалами апеляційного суду, колегія суддів вважає, що висновки судді про те, що вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам ст. 396 КПК, а тому підлягає поверненню, є безпідставними з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник Деркач В.Г.в апеляційній скарзі у новій редакції просив скасувати вирок Жмеринського міськрайонного суду від 02 червня 2016 року щодо ОСОБА_7, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. На обґрунтування своєї позиції захисник вказував на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність з посиланням на конкретні норми кримінального процесуального закону, а саме пункти 2, 4 ч. 1 ст. 409 КПК та пункти 2, 3 ст. ч. 1 ст. 411 КПК, які є підставами для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, про що наводив докладні мотиви. Зокрема захисник вказував, що у вироку не наведено спростування версії ОСОБА_7 про його непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, що підтверджувалося, на думку захисника, показаннями свідків сторони захисту, а також відсутністю речових доказів, тощо. Ставив під сумнів належність та допустимість доказів на яких поміж іншого побудоване обвинувачення.

Вищезазначені доводи згідно вимог КПК (4651-17) є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, а вимоги захисника Деркача В.Г. відповідають положенням ст. 407 КПК.

Проте, апеляційний суд ретельно не проаналізував наведених доводів сторони захисту і належно не перевірив апеляційну скаргу захисника Деркача В.Г. на дотримання вимог ст. 396 КПК.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК безпідставно повернув скаргу захисника Деркача В.Г., що ставить під сумнів законність та обґрунтованість постановленої ухвали.

Таким чином, суддею апеляційного суду було допущено таке порушення вимог кримінального процесуального закону, яке відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК слід визнати істотним, оскільки воно перешкодило суду належним чином забезпечити права та законні інтереси учасників кримінального провадження й ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене оскаржувану ухвалу судді апеляційного суду необхідно скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника Деркача В.Г. - задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 липня 2016 року про повернення апеляційної скарги захисника Деркача В.Г. на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 червня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.