Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

судді доповідача Суржка А.В.,

суддів: Орлянської В.І., Франтовської Т.І.,

розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 23 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2,

вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23 червня 2014 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Біляївка Одеської області, громадянку України, проживаючу АДРЕСА_1, таку, що немає судимостей,

за ч. 2 ст. 286 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Цим же вироком вирішено питання щодо судових витрат та цивільного позову.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку, 21 січня 2012 року приблизно о 15 год. 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки "Мітсубіші Ланцер", д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Миру у м. Біляївка Одеської області і рухаючись зі швидкістю 90 км/год. з перевищенням швидкості, дозволеної у населених пунктах, не врахувала дорожню обстановку при обгоні транспортного засобу, з'їхала з проїзної частини вправо, не дотримавшись безпечного інтервалу, чим порушила п.п. 2.9, 2.3 "б", 12.1, 12.3, 12.4, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_3 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження, які спричинили її смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року вищезазначений вирок змінено. Вважається ОСОБА_4 засудженою за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки. Виключено з мотивувальної частини вироку (абзац 6 аркушу 9 вироку суду) посилання суду на умисність вчинення ОСОБА_2 дій, направлених на порушення правил безпеки руху з використанням джерела підвищеної небезпеки - автомобіля. В решті вирок суду залишено без змін.

У касаційній скарзі потерпілий, не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_2, порушує питання про зміну зазначених судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості і застосування до неї ст. 75 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що ОСОБА_2 усвідомила тяжкість скоєного нею злочину, щиросердечно розкаялась, частково відшкодувала спричинену шкоду та зобов'язалась надалі її відшкодовувати. Також, знаходження останньої деякий час у місцях позбавлення волі в достатній виховній мірі вплинуло на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання потерпілим порядку та строків касаційного оскарження, відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не оскаржується.

З огляду на положення ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, а також особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував усі обставини справи, особу засудженої, яка позитивно характеризується за місцем проживання, одружена, має сина, а також те, що раніше не судима, думку потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які просили позбавити останню волі, тому що вона ніяких висновків для себе не зробила, продовжувала вживати алкогольні напої та сідати в такому стані за кермо й знову скоїла дорожньо-транспортну пригоду, але без тяжких наслідків, за що притягалась до адміністративної відповідальності, збитків не відшкодувала, та дійшов висновку, що засуджена не бажає стати на шлях виправлення, не зробила для себе ніяких висновків, схильна до вживання алкогольних напоїв та керування в такому стані транспортним засобом, тому обґрунтовано зазначив про можливість виправлення та перевиховання останньої лише в умовах ізоляції від суспільства.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_2, перевірив ретельно всі доводи цих скарг, дав їм належну оцінку, а також врахував заперечення потерпілого ОСОБА_1 на вказані апеляційні скарги, в яких останній не погоджувався з пом'якшенням покарання засудженій, пояснення потерпілого ОСОБА_5 про можливе пом'якшення ОСОБА_2 покарання лише до 5 років позбавлення волі, та змінив вирок районного суду й пом'якшив останній покарання, не знайшовши при цьому підстав для її звільнення від відбування покарання з випробуванням. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та вмотивованою.

Таким чином, навіть при наявності тих обставин, які на думку потерпілого пом'якшують покарання ОСОБА_2, а саме: усвідомлення засудженою тільки в місцях позбавлення волі про свою протиправну поведінку та щиросердечне каяття, свідчить про те, що її виправлення можливе лише за умови ізоляції від суспільства, тому призначене останній покарання, з урахуванням змін апеляційним судом, є законним, обґрунтованим і необхідним для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 23 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.