Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Тельникової І.Г., Бех М.О.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

секретаря Гладкіх Л.М.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150040001774, за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Куйбишеве, Куйбишевського району, Запорізької області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Омськ, Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна яке є його власністю.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років із конфіскацією майна яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2014 року вирок районного суду залишено без зміни.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5, рішення суду щодо котрого не оскаржуються.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_1, котрий діє в інтересах засудженого ОСОБА_4 ставлять питання про скасування вироку та ухвали суду, призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Вважають, судом істотно порушено кримінальний процесуальний закон, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених. Стверджують, що дії засуджених необґрунтовано кваліфіковано як розбійний напад. Не враховано, що до помешкання потерпілої засуджені прибули без такої мети. Тілесних ушкоджень, характерних при застосуванні насильства у потерпілої не виявлено. Показання свідків по справі та самої потерпілої є суперечливими.

За вироком суду 24 червня 2013 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з метою заволодіння майном, проникли до помешкання ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_2, вчинили напад на потерпілу поєднаний із погрозою насильства, небезпечного для життя та здоров'я. ОСОБА_3 погрожував ножем потерпілій, а співвиконавці ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заволоділи її коштами в сумі 400 грн. ОСОБА_3 було затримано на місці вчинення злочину, а інших засуджених неподалік.

Заслухавши доповідь судді, захисників та засуджених, котрі підтримали доводи скарг, прокурора, котрий заперечив проти поданих скарг та вважав, що касаційні скарги задоволенню, а вирок та ухвала суду скасуванню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у злочині, вчиненому за викладених у вироку обставин, підтверджуються доказами, дослідженими судом відповідно до вимог КПК України (4651-17) .

Суди в своїх висновках обґрунтовано виходили із наступних доказів.

Зокрема, із показань потерпілої, особи похилого віку, ОСОБА_6 убачається, що в її помешкання вдерлося троє осіб, перший з яких проник в кімнату через вікно, оскільки вона не відкривала двері.

Один із нападників штовхнув її, інший приставив до горла ніж, вимагаючи при цьому гроші. Вона змушена була передати їм 400 грн. та здійняла крик про допомогу.

Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали суду, що на крики потерпілої вони прибігли до її будинку. Біля входу застали ОСОБА_4, а безпосередньо біля потерпілої ОСОБА_3 та ОСОБА_5

По стану ОСОБА_6, у якої були сліди насильства, порушенні обстановки в будинку, зрозуміли, що було вчинено напад.

Зуміли затримати ОСОБА_3

Потерпіла повідомила, що злочинці вимагали гроші.

Доводи касаційних скарг про суперечливість показань названих осіб є необґрунтованими.

У суду не було підстав не довіряти свідкам, очевидцям події.

Об'єктивно їх показання підтверджуються даними протоколу огляду місця події, де зафіксовано сліди проникнення, порушення предметів обстановки, висновком судово-медичної експертизи, якою виявлено синці на обличчі та руках потерпілої. Наведене спростовує доводи скарг про відсутність слідів нападу на потерпілу.

Дано судом належну оцінку показанням потерпілої, яка в силу свого віку не змогла конкретизувати ролі співучасників.

Разом із тим, її показання щодо події та обставин нападу співпадають із показаннями очевидців та іншими названими доказами.

Та обставина, що у ОСОБА_4 був привід зайти до потерпілої, оскільки в минулому він тимчасово проживав в її домоволодінні, на що є посилання у скаргах, не спростовує висновків суду щодо вчиненого нападу.

Усім доказам у їх сукупності дана належна оцінка, що дало можливість суду правильно кваліфікувати злочин за ч. 3 ст. 187 КК України.

Призначаючи засудженим покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його скоєння, дані про особу засуджених.

Висновки суду щодо встановлених фактичних обставин злочину, дотримання вимог кримінально-процесуального закону та кваліфікація злочинних дій засуджених перевірялися судом апеляційної інстанції, ухвала якого є належно мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційних скарг безпідставними, а касаційні скарги засудженого та захисника такими, що задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 433- 438 КПК України колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_1, котрий діє в інтересах засудженого ОСОБА_4, залишити без задоволення, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2014 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.