Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Бех М.О., Мороза М.А.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

секретаря Медицької У.І.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013020050000895, за касаційною скаргою прокурора на вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 12 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 червня 2014 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 12 березня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів та призначено покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 3 роки. Зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, навчання чи роботи, з'являтися для реєстрації.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 червня 2014 року вирок міського суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку та ухвали суду, призначення нового розгляду в суді першої інстанції внаслідок неправильного застосування кримінального закону, що потягло за собою призначення засудженому м'якого покарання. Стверджує, суд першої інстанції допустив суперечливість у своїх висновках, визнав засудженого винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів, хоча не визнав доведеним факт незаконного придбання і зберігання. Призначаючи покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, суд не зазначив, які обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та дають можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Суд апеляційної інстанції не усунув наведених порушень, шляхом постановлення нового вироку. Ухвала апеляційного суду невмотивована, не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду щодо ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, просить вирок та ухвалу суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

За вироком суду ОСОБА_1 30 липня 2013 року, незаконно збув ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_1 за 250 грн. згорток із наркотичним засобом, обіг якого обмежено - бупренорфіном масою 0,0009 г.

13 серпня 2013 року біля бару "Паб", по вул. Святого Володимира у м. Нововолинську повторно, незаконно збув ОСОБА_3 за 250 грн. згорток із наркотичним засобом, обіг якого обмежено - бупренорфіном масою 0,0009 г.

05 вересня 2013 року, біля будинку № 18 на мікрорайоні Шахтарському у м. Нововолинську, повторно, незаконно збув ОСОБА_3 за 250 грн. частину таблетки "Субутекс", що містить у собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін масою 0,0004 г.

У той же день працівниками міліції у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено частину таблетки, що містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - бупренорфін масою 0,00015 г, яку останній повторно, незаконно зберігав з метою збуту.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з вироку, учасниками судового провадження, в тому числі і прокурором не оспорювалися фактичні обставини вчиненого злочину, у зв'язку із чим, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився лише допитом обвинуваченого і дослідженням його характеризуючих даних.

Оскільки судом не досліджувалися докази, які не оспорювалися, прокурор не може ставити питання перед касаційним судом про перевірку встановленої судом об'єктивної сторони вчиненого злочину, бо ці обставини не перевірялися судом апеляційної інстанції.

На підставі здобутих доказів, суд правильно кваліфікував злочинні дії винного за ч. 1, 2 ст. 307 КК України, що прокурором не оспорюється.

У зв'язку з наведеним, доводи касаційної скарги прокурора в частині обґрунтованості висновків суду щодо обставин придбання і зберігання наркотичних засобів ОСОБА_1 у касаційному порядку не перевіряються.

Доводи скарги прокурора про м'якість призначеного покарання, неправильність застосування ст. ст. 69, 75 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання винному, суд виходив з названих вимог закону.

Враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини які пом'якшують покарання. Зокрема, те, що ОСОБА_1, визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому, сприяв у розкритті злочину.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Судом враховано і дані про особу засудженого, котрий є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, працює.

ОСОБА_1 у добровільному порядку пролікувався від наркотичної залежності, на момент розгляду справи проходив курс реабілітації, що свідчить про можливість досягнення мети покарання без ізоляції засудженого від суспільства.

Від вчиненого злочину значних негативних наслідків не наступило, оскільки всі епізоди збуту незначної кількості наркотичного засобу мали місце під контролем правоохоронного органу.

Урахувавши наведене, суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України та водночас дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення засудженого можливе в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку.

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним й достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України.

Наведені в касаційній скарзі прокурора доводи про неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості перевірялись судом апеляційної інстанції, висновки якого мотивовано відповідно до вимог ст. 419 КПК України.

Законних підстав вважати призначене засудженому покарання несправедливим внаслідок його м'якості, як того вимагає ст. 414 КПК України при скасуванні вироку, у касаційного суду немає, тому у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 433- 438 КПК України колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 12 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 13 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.