0810/5476/2012 Про умисне вбивство з корисливих мотивів - 07.09.2017 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 з доповненнями захисника ОСОБА_9 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року та вирок Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2016 року, а також за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4, засудженої ОСОБА_15 та захисника засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_12 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 4 травня 2016 року,

вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого:

- вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2004 року за частиною 5 статті 185, частиною 1 статті 194 КК України на 3 роки позбавлення волі. 30.12.2004 року умовно-достроково звільнений на 8 місяців 4 дні;

засуджено за:

- частиною 3 статті 27, пунктами 6, 9, 12, 13 частини 2 статті 115 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- частиною 3 статті 190 КК України на 8 років позбавлення волі;

- частиною 3 статті 357 КК України на 3 роки обмеження волі;

- частиною 2 статті 358 КК України на 5 років позбавлення волі;

- частиною 3 статті 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання за частиною 3 статті 357, частинами 2, 3 статті 358 КК України.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Виключено з обвинувачення ОСОБА_7 за частиною 3 статті 357 КК України кваліфікуючу ознаку "повторність"; з обвинувачення за пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України - "з корисливих мотивів" за епізодом вбивства потерпілих ОСОБА_16, ОСОБА_17; з обвинувачення за пунктом 12 частини 115 КК України (2341-14) - "з корисливих мотивів" за епізодами вбивства потерпілого ОСОБА_18

Постановлено строк покарання обчислювати з 8 лютого 2009 року з дня затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироку законної сили залишено незмінним - тримання під вартою.

Перекваліфіковано обвинувачення ОСОБА_4 за частиною 2 статті 358 КК України по епізоду щодо потерпілого ОСОБА_17 на частину 5 статті 27 частину 2 статті 358 КК України.

ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше судимого останнім за часом вироком:

- вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2000 року за статтями 17, 81,ч.3; 140, ч.2; 141, ч.2; 141, ч.3; 196-1, ч.1; 44; 42; 26 КК України (2341-14) 1960 року на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, визнаний ООР. Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 19 вересня 2001 року вирок приведений у відповідність до КК України (2341-14) 2001 року, виключені статті 196-1,ч.1; 26 КК України (2341-14) . Постановленовважати рахувати його засудженим за статтями 185,ч.2; 15, ч.3; 186, ч.2; 186, ч.3; 70 КК України (2341-14) 2001 року на 6 років позбавлення волі. 28 вересня 2005 року умовно-достроково звільненийна підставі постанови Перевальского районного суду Луганської області на 7 месяців 28 днів;

засуджено за:

- пунктами 9, 12, 13 частини 2 статті 115 КК України до покарання у виді довідчного позбавлення волі;

- частиною 3 статті 190 КК України на 6 років позбавлення волі;

- частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 358 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- частиною 3 статті 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

Відповідно до частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України ОСОБА_4 звільнений від покарання за частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 358; частинами 2, 3 статті 358 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до відповідальності.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Виключено із обвинувачення ОСОБА_4 пункт 6 частини 2 статті 115 КК України ознаку "з корисливих мотивів" за недоведеністю.

Виключено з обвинувачення по епізоду вбивства потерпілого ОСОБА_18 пункт 12 частини 2 статті 115 КК України - "за попередньою змовою групою осіб" за недоведеністю.

Постановлено строк покарання обчислювати з 1 листопада 2008 года - з дня затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироку законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що судимості не мав,

засуджено за:

- частиною 5 статті 27 пунктами 9, 12, 13 частини 2 статті 115 КК України із застосуванням статті 69 КК України на 6 років позбавлення волі;

- частиною 3 статті 190 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- частиною 2 статті 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- частиною 3 статті 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

Відповідно до частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України ОСОБА_5 звільнений від покарання за частинами 2, 3 статті 358 КК України за закінченням строку давності притягнення до відповідальності.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Виключено із обвинувачення ОСОБА_5 пункт 6 частини 2 статті 115 КК України ознаку "з корисливих мотивів". Виключено з обвинувачення ОСОБА_5 по епізоду вбивства потерпілого ОСОБА_18 пункт 12 частини 2 статті 115 КК України - вчинення вбивства "за попередньою змовою" за недоведеністю.

В строк покарання зараховано час перебування ОСОБА_5 під вартою з 5 грудня 2008 року по 21 грудня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироку законної сили залишено попередній - підписка про невиїзд.

та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, такої, що судимості не мала,

засуджено за:

- частиною 3 статті 190 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- частиною 3 статті 358 КК України на 1 рік обмеження волі.

Відповідно до частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання за частиною 3 статті 358 КК України у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до відповідальності.

ОСОБА_6 вважається засудженою за частиною 3 статті 190 КК України.

Виключено з обвинувачення ОСОБА_6 за частиною 3 статті 358 КК України кваліфікуючу ознаку - "за попередньою змовою", як помилкову.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та поваленням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2-4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Зараховано в строк покарання час утримання ОСОБА_6 під вартою з 5 грудня 2008 року по 21 грудня 2010 року.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироку законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Постановлено цивільні позови ОСОБА_20 та ОСОБА_21 залишити без розгляду.

Відповідно до вироку суду, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_15 на території Запорізької, Херсонської та Дніпропетрвоської областей скоїли ряд умисних злочинів при наступних обставинах.

ОСОБА_7, як агент з нерухомості, на початку 2006 року надавав допомогу ОСОБА_22 при оформленні права власності на належну йому квартиру АДРЕСА_1 та подальшому її продажу. При цьому ОСОБА_7 пообіцяв ОСОБА_22 після продажу квартири підшукати йому нове житло. Використовуючи даний привід, ОСОБА_7 обманним шляхом заволодів паспортом громадянина України НОМЕР_3, виданого 15 серпня 2006 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_22 та мав намір використовувати його в злочинних цілях.

Крім того, ОСОБА_7, будучи, на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, серія НОМЕР_4 від 19 листопада 1997 року, виданого виконавчим комітетом Нікопольської міськради Дніпропетровської області, приватним підприємцем, організував агентство нерухомості "Добробут", яке розташовувалося за адресою: АДРЕСА_6 та займався оформленням договорів купівлі-продажу нерухомості.

Приблизно в березні 2007 року ОСОБА_7 почав надавати допомогу ОСОБА_18 щодо продажу його квартири АДРЕСА_7. Ознайомившись з документами на зазначену квартиру, ОСОБА_7 дізнався, що в ній зареєстрований і проживає лише ОСОБА_18, і близьких родичів у нього немає. Знаючи, що отсанній зловживає спиртними напоями і легко піддається на вмовляння, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння квартирою шляхом обману та зловживанням довірою.

Реалізуючи задумане, ОСОБА_7, користуючись довірою з боку ОСОБА_18, надаючи своїм діям щирий характер і в той же час бажаючи таким способом ввести останнього в оману і обдурити, оформив 4 квітня 2007 року в Першій Нікопольської державній нотаріальній конторі довіреність, згідно з якою ОСОБА_18 уповноважив ОСОБА_7 користуватися і розпоряджатися належною йому квартирою, продати її, у всіх випадках призначати ціну і умови на свій розсуд, представляти інтереси в різних установах і організаціях і виконувати інші дії.

24 квітня 2007 року ОСОБА_7 знайшов покупців на квартиру і, використовуючи отримані у ОСОБА_18 обманним шляхом документи, у державного нотаріуса оформив зі ОСОБА_23, який би не знав і за обставинами справи не міг знати про вчинюваний щодо ОСОБА_18 злочин, договір купівлі-продажу, відповідно до реєстрового запису за № 2-664, продавши квартиру ОСОБА_18 за 8000 доларів США.

Отримані гроші ОСОБА_7 залишив собі і розпорядився ними на свій розсуд і тим самим, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів майном ОСОБА_18 на суму 8 тис. доларів США, вартістю на 24 квітня 2007 року, згідно курсу валют, 40400 грн.

Тим самим заподіяв йому шкоду на суму 58251 грн (визначеної за ринковою вартістю за висновком судово-будівельної експертизи № 1111), що в 250 і більше разів перевищує встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину і є великим розміром.

Навесні 2008 року, ОСОБА_7 продовжив злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння чужим майном шляхом вчинення шахрайських дій. Для цієї мети привернув своїх знайомих ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вступивши з ними в попередню змову на заволодіння квартирами шляхом обману та зловживання довірою потерпілих.

Одночасно, ОСОБА_7, з огляду на ситуацію, що склалася після шахрайського заволодіння ним квартирою ОСОБА_18, який неодноразово вимагав від нього грошей і погрожував зверненням в правоохоронні органи, прийшов до висновку про те, що з метою недопущення подальшого викриття у вчиненні злочинів, після оформлення всіх необхідних документів на квартири для їх подальшої реалізації, власників квартир слід усувати шляхом вбивства.

Одночасно, ОСОБА_7 розробив план, згідно з яким, після знаходження одиноких осіб, у яких немає близьких родичів і оформлення всіх необхідних документів на продаж їх квартир, він разом зі ОСОБА_4 за сприяння ОСОБА_5, будуть вивозити власників цих квартир з міста і вбивати, а тіла залишати в лісопосадках, обливати бензином і підпалювати, зробивши трупи невпізнанними.

Згідно з розробленим ОСОБА_7 планом, ОСОБА_5 мав надавати допомогу в перевезенні потерпілих з міста до лісосмуг, а ОСОБА_4 безпосередньо вбивати їх в лісопосадках і в подальшому підпалювати, зробивши трупи невпізнанними. На дану пропозицію ОСОБА_7 отримав згоду ОСОБА_4 і ОСОБА_5

У квітні 2008 року ОСОБА_24 та ОСОБА_7 дізналися, що в квартирі АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_16, який ніде не працює і зловживає спиртними напоями.

Зібравши більш детальну інформацію про ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_24 та ОСОБА_5 вирішили втілити злочинний задум, спрямований на заволодіння квартирою потерпілого, в дію.

Спочатку ОСОБА_7 та ОСОБА_4, діючи з відома і згоди ОСОБА_5, стали налагоджувати з ОСОБА_16 довірчі відносини, неодноразово відвідуючи його за місцем проживання і розпиваючи з ним спиртні напої.

В результаті чого, 10 квітня 2008 року ОСОБА_16 уклав з ОСОБА_7 договір № 6 на надання інформаційно-технічних і довідкових послуг з продажу своєї квартири.

Зазначена квартира належала його матері - ОСОБА_25, однак в ІНФОРМАЦІЯ_5 вона померла, не залишивши заповіту на подальше розпорядження квартирою. У зв'язку з зазначеними обставинами, ОСОБА_7 посприяв ОСОБА_16 в оформленні права власності на квартиру і згодом рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 19 травня 2008 року за ОСОБА_16 визнано право власності на зазначену квартиру.

Реалізовуючи злочинний умисел на заволодіння квартирою, ОСОБА_5 з відома ОСОБА_4 і за вказівкою ОСОБА_7, наприкінці червня 2008 року перевіз ОСОБА_16 в АДРЕСА_2, за місцем проживання ОСОБА_4, щоб ОСОБА_7 підготував необхідні документи для продажу квартири і знайшов покупців.

Зібравши необхідні документи, ОСОБА_7, шляхом обману, переконав ОСОБА_16 оформити на себе довіреність на право розпорядження квартирою останнього.

Після цього, 8 липня 2008 року в АДРЕСА_8 приватного нотаріуса ОСОБА_26,, який не був обізнаний про скоюваний злочин і за обставинами справи не міг цього знати, була засвідчена довіреність і проведений реєстраційний запис за № 2852, згідно з яким ОСОБА_16 уповноважив ОСОБА_7 розпоряджатися ( продати, обміняти, здати в оренду) належною йому квартирою АДРЕСА_2.

Тим самим, ОСОБА_7, здійснюючи свої дії повторно, діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_16 придбав право розпоряджатися його квартирою, ринкова вартість якої за висновком експертизи визначена в 116 613 грн, що в 250 і більше разів перевищує встановлений законодавством України неоподатковуваний мінімум доходів громадян, на момент скоєння злочину і є великим розміром.

13 липня 2008 року ОСОБА_7 знайшов покупця на квартиру і отримав завдаток від покупця в сумі 1000 доларів США.

За раніше розробленим ОСОБА_7 планом, з метою вбивства для приховування скоєного злочину і полегшення вчинення нового злочину, ОСОБА_7, ОСОБА_24 та ОСОБА_5, на автомобілі ВАЗ - 2101, д.н.з. НОМЕР_1, який підшукав ОСОБА_5, 14 липня 2008 року під приводом відпочинку на морі вивезли ОСОБА_16 з с. Капулівка Нікопольського району в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області на базу відпочинку "Нептун", розташовану на косі Пересип.

Продовжуючи реалізовувати злочинний план, спрямований на вбивство потерпілого, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, за сприяння ОСОБА_5, на території бази відпочинку "Нептун" пригощали ОСОБА_16 спиртними напоями, щоб довести його до стану, в якому він не зміг би чинити опір.

15 липня 2008 року о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_7 і ОСОБА_27, переконавшись, що ОСОБА_16 п'яний і практично не сприймає те, що відбувається, посадили його в автомобіль, яким керував ОСОБА_5, і виїхали з території бази відпочинку. По дорозі заїхали на автозаправну станцію, де ОСОБА_5, за вказівкою ОСОБА_7, придбав в пластикову пляшку три літри бензину.

Слідуючи вказівкам ОСОБА_7, ОСОБА_5, о 18 годині 00 хвилин, рухаючись по автодорозі Кирилівка - Якимівка, недалеко від с. Лиманське Якимівського району, повернув ліворуч на ґрунтову дорогу і, проїхавши уздовж лісосмуги приблизно 300 м, зупинився.

Продовжуючи здійснювати умисел на умисне вбивство з метою приховати і скоєний злочин, а саме заволодіння правом на майно ОСОБА_16, і полегшення вчинення нового злочину, ОСОБА_4, діючи відповідно до злочинного плану, вивів ОСОБА_16, котрий перебував у стані алкогольного сп'яніння, з автомобіля, після чого ОСОБА_28 передав пластикову пляшку з бензином ОСОБА_4

Потім ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на автомобілі під керуванням ОСОБА_5 проїхали вздовж лісопосадки, зупинилися в очікуванні ОСОБА_4

В цей час, ОСОБА_4, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, з метою полегшення подальшого заволодіння квартирою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_16 зайшов в лісосмугу, де завдав йому два удари кулаком в обличчя, збивши з ніг, а потім дістав з кишені ніж і, з метою протиправного заподіяння смерті, завдав кілька ударів лезом ножа в його тулуб, в місце розташування життєво важливих органів, від яких той помер на місці.

Переконавшись, що від нанесених ножем ударів ОСОБА_16 перестав подавати ознаки життя, для доведення тіла убитого до невпізнання, ОСОБА_4 облив його бензином і підпалив. Упевнившись, що труп ОСОБА_16 горить і, в результаті дії вогню, стає невпізнанним, ОСОБА_4 вийшов з лісосмуги і, підійшовши до очікуючих його в автомобілі ОСОБА_7 та ОСОБА_5, повідомив, що ОСОБА_16 убитий, його тіло горить, а труп неможливо впізнати.

Своїми діями ОСОБА_7 та ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, при співучасті ОСОБА_5 у формі пособництва, з метою приховування злочину і полегшення вчинення нового злочину, навмисне скоїли вбивство ОСОБА_16

На наступний день, 16 липня 2008 року, в приміщенні офісу приватного нотаріуса розташованого за адресою: АДРЕСА_9, за договором купівлі-продажу, ОСОБА_7, діючи повторно, погоджено зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, використовуючи отримані шляхом обману та зловживання довірою документи, що дають право розпоряджатися квартирою убитого ОСОБА_16, розташованої в будинку АДРЕСА_9, шляхом оформлення договору купівлі-продажу ВКМ №605687 з ОСОБА_29, яка не знала і за обставинами справи не могла знати про скоюєний злочин, отримав від покупця гроші в сумі 22 тис. доларів США, що згідно курсу НБУ України встановленого на цей період часу становить 106482, 2 грн.

В результаті ОСОБА_7 за попередньою змовою зі ОСОБА_4 та ОСОБА_30 своїми діями, шляхом обману та зловживанням довірою, заволоділи майном ОСОБА_16 - квартирою, ринкова вартість якої згідно з висновком судово-будівельної експертизи № 1110 становить 116 613 грн, що є великим розміром, а виручені від продажу грошові кошти привласнили.

Крім того, ОСОБА_7, не бажаючи допустити викриття злочинної діяльності, а також позбутися від настирливих нагадувань ОСОБА_18 про повернення йому грошей за продану шляхом обману та зловживання довірою в 2007 році квартиру АДРЕСА_3, розповів про це ОСОБА_4

З метою приховування скоєного злочину по незаконному заволодінню квартирою, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вчинили ряд дій, спрямованих на вбивство ОСОБА_18 за заздалегідь розробленим ОСОБА_7 планом, згідно з яким за участю ОСОБА_5, потерпілий від шахрайських дій під надуманим приводом повинен був бути вивезений в лісосмугу і убитий ОСОБА_4

Реалізуючи розроблений ОСОБА_7 план вбивства ОСОБА_18, 6 вересня 2008 року о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_5 приїхав на належному йому транспортному засобі БМВ-316, д.н.з. НОМЕР_5 до центрального ринку м. Нікополя, де на нього чекав ОСОБА_4, після чого вони попрямували до місця роботи ОСОБА_7, офісу агентства нерухомості АДРЕСА_10.

Тут вони зустріли ОСОБА_18, якому ОСОБА_4 запропонував поїхати на роботу в сади, розташовані на території Запорізької області, де можна добре заробити на збиранні фруктів, на що потерпілий, не маючи роботи і засобів на проживання, погодився і сів до них в автомобіль.

Після чого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі БМВ, д.н.з. НОМЕР_5, повезли ОСОБА_18 в напрямку Запорізької області.

ОСОБА_7 залишався в своєму офісі і підтримував з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 телефонний зв'язок, контролюючи виконання плану вбивства потерпілого.

На виїзді з м.Нікополя, в одному з магазинів ОСОБА_4 придбав спиртні напої і продукти харчування. Потім, з метою довести ОСОБА_18 до стану сильного алкогольного сп'яніння, спільно з останнім став їх вживати. Слідуючи по трасі Кіровоград - Запоріжжя на під'їзді до села Нове Запоріжжя Запорізького району Запорізької області, о 18 годині 50 хвилин ОСОБА_5 звернув праворуч на ґрунтову дорогу, що йде уздовж лісосмуги, проїхавши приблизно 800 м, зупинився в зв'язку з тим, що потерпілому стало погано і його знудило в салоні автомобіля.

ОСОБА_4 взяв з салону автомобіля ніж і вивів потерпілого, що перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, з машини і повів його вглиб лісосмуги. У свою чергу ОСОБА_5 розвернув автомобіль і зупинився в очікуванні повернення ОСОБА_4

ОСОБА_7, діючи з корисливих мотивів, при співучасті ОСОБА_5 у формі пособництва, погодив зі ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, умисно завдав ОСОБА_18 удар кулаком в лоба, від якого той впав на землю, після чого дістав наявний у нього ніж і, з метою умисного протиправного позбавлення життя потерпілого, з метою приховування скоєного раніше злочину, ОСОБА_4 завдав йому удар у серце, заподіявши ножове поранення, від якого він помер.

Після скоєного вбивства ОСОБА_18, ОСОБА_4 повернувся до ОСОБА_5, котрий його очікував, сів у автомобіль під керуванням останнього, і вони попрямували в м.Нікополь. ОСОБА_7 весь цей час контролював виконання розробленого плану, підтримуючи телефонний зв'язок.

Крім того, в травні 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дізналися, що в квартирі АДРЕСА_4 проживає ОСОБА_17, який зловживає спиртними напоями, про що повідомили ОСОБА_7

Реалізуючи злочинні наміри, спрямовані на незаконне заволодіння квартирою потерпілого, діючи за раніше розробленим планом з розподілом ролей, ОСОБА_7 за попередньою змовою зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, стали відвідувати ОСОБА_17 за місцем проживання, пригощати спиртними напоями, і у такий спосіб входити до нього в довіру, з метою потім переконати в необхідності продати квартиру і купити більш дешеве житло в сільській місцевості.

ОСОБА_7 дізнався, що ОСОБА_17 проживає один, не має близьких родичів, загубив свій паспорт і документи на квартиру, що могло ускладнити процедуру продажу квартири, запропонував ОСОБА_17 допомогу.

В червні 2008 року ОСОБА_7 допоміг ОСОБА_17 отримати паспорт громадянина України. Після цього, незаконно заволодів їм, з метою подальшого використання в реалізації свого злочинного наміру при оформленні документів на квартиру останнього з подальшим її заволодінням.

Крім того, в ході реалізації злочинного задуму щодо заволодіння шляхом обману квартирою ОСОБА_31, в серпні 2008 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою, умовили жителя с. Капулівки ОСОБА_32, посприяти у продажі квартири ОСОБА_31 за грошову винагороду (щодо ОСОБА_32 постановою слідчого від 16 жовтня 2009 року в порушенні кримінальної справи за ч. 2,3 ст. 358, ч.3 ст. 190 КК України було відмовлено у зв'язку з його смертю).

Після чого, ОСОБА_5, діючи з відома і за вказівкою ОСОБА_7, привіз додому до ОСОБА_32, фотографа який сфотографував останнього, виготовив його фото на паспорт, яке ОСОБА_5 передав ОСОБА_7

ОСОБА_7, діючи з відома і згоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для досягнення єдиної мети, підробки паспорта для його подальшого використання, прибрав з паспорта громадянина України серії НОМЕР_6, виданого 24 травня 2008 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_17 фото останнього, і вклеїв в нього фотографію ОСОБА_32

Таким чином, узгодженими діями, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою між собою, внесли в паспорт неправдиві відомості, змінивши зміст і характер офіційного документа, що посвідчує особу власника з метою подальшого його незаконного використання.

У серпні 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_27 залучили племінницю ОСОБА_4 - ОСОБА_6 в свою злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння шляхом обману квартирою ОСОБА_17, розташовану по АДРЕСА_5, з використанням підроблених документів.

При цьому ОСОБА_4 схилив її до вчинення дій, спрямованих на незаконне заволодіння квартирою ОСОБА_17

Згідно злочинному плану і розподілу ролей, ОСОБА_15 мала представлятися племінницею ОСОБА_17, супроводжувати останнього в різні установи та надавати допомогу при оформленні документів на його квартиру, зокрема в БТІ і ЖЕКу, а також при укладанні договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі. При цьому ОСОБА_6 і особа, щодо якої в порушенні кримінальної справи було відмовлено (ОСОБА_32), повинні будуть використовувати в зазначених установах та організаціях підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_17, з вклеєною фотографією ОСОБА_32

Усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 погодилася на участь у злочині. При цьому про плановане вбивство ОСОБА_17 ОСОБА_6 не повідомлялася і, залежно від обставин справи, вона не могла цього знати.

У серпні 2008 року, реалізуючи спільний злочинний умисел, на незаконне заволодіння квартирою ОСОБА_17, ОСОБА_7 привіз ОСОБА_6 і особу, щодо якої в порушенні кримінальної справи було відмовлено (ОСОБА_32) в БТІ м.Нікополя, де ОСОБА_32 за допомогою ОСОБА_6, неодноразово пред'являючи підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_17, ввівши тим самим працівників цієї установи в оману, подали заяви на відновлення документів на квартиру АДРЕСА_5, належної ОСОБА_17, і на підготовку документів для подальшої її реалізації.

ОСОБА_5 возив ОСОБА_6 і ОСОБА_32 в інші установи, де вони оформляли при пред'явленні підробленого паспорта на ім'я ОСОБА_17 заявки на відновлення документів на квартиру.

При цьому, ОСОБА_6 власноруч заповнювала необхідні документи, а особа щодо якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 358 ч.2, 3, ст. 190 ч.3 КК України - ОСОБА_32, видаючи себе за ОСОБА_17, їх підписував.

Після цього, ОСОБА_7 і ОСОБА_6, використовуючи ОСОБА_32, забрали з БТІ м.Нікополя оформлені документи на квартиру ОСОБА_17

Наприкінці серпня 2008 року ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_6, кожен виконуючи свою роль, і за участю особи, щодо якої в порушенні кримінальної справи було відмовлено (ОСОБА_32), який видавав себе за ОСОБА_17, використовуючи підроблений паспорт на ім'я останнього, оформили необхідні документи на продаж квартири в БТІ і ЖЕК м.Нікополя.

Своїми діями ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7, кожен виконуючи узгоджені спільні дії, використовували завідомо для них підроблений офіційний документ - паспорт на ім'я ОСОБА_17

На початку вересня 2008 року ОСОБА_7, діючи з відома і згоди ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знайшов покупця на квартиру ОСОБА_17

Отримавши необхідні для реалізації квартири ОСОБА_17 документи і домовившись про всі обставини оформлення її купівлі-продажу, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за участю ОСОБА_5 у формі пособництва, реалізуючи раніше обумовлений план на усунення потерпілих, які постраждали від злочинних дій по заволодінню квартир, вирішили скоїти вбивство ОСОБА_17

На виконання плану, 14 вересня 2008 року о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_7 на автомобілі НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 приїхали в с. Капулівка, де забрали ОСОБА_4 і тимчасово проживаючого у нього ОСОБА_17

На виїзді з с. Капулівки в одному з магазинів, ОСОБА_4 придбав спиртні напої і продукти харчування. По шляху слідування ОСОБА_4, з метою довести ОСОБА_17 до стану сп'яніння, вживав з останнім алкогольні напої. Зупинившись в с. Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області ОСОБА_7, в господарському магазині "Господарочка" придбав ніж, який передав ОСОБА_4, щоб той використовував його як знаряддя вбивства потерпілого. Діючи далі, ОСОБА_7 зупинив автомобіль в районі 38 км. автодороги "Мар'янське - Берислав" між населеними пунктами Гаврилівка і Дудчани Нововоронцовського району Херсонської області, вирішивши, що дане місце підійде для скоєння злочину.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допомогли ОСОБА_17 вийти з автомобіля, що перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. ОСОБА_4, взявши його під руку, відвів вглиб лісосмуги приблизно на 20 метрів.

У свою чергу, ОСОБА_5 у формі пособництва та ОСОБА_7, діючи відповідно до розподілу ролей, розвернули автомобіль і стали спостерігати за прилеглою територією, щоб в разі необхідності повідомити про небезпеку.

Після цього, ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 за співучастю у формі пособництва ОСОБА_5, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, з метою приховати вчинений злочин, а саме викрадення і підробку документів, їх використання, щоб полегшити вчинення нового злочину - заволодіння квартирою, будучи в стані алкогольного сп'яніння, наявним у нього ножем, з метою умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_17, завдав ножем два проникаючі удару в його тулуб, в область розташування життєво важливих органів, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, в результаті чого настала смерть потерпілого.

Переконавшись, що ОСОБА_17 не подає ознак життя, ОСОБА_4 повернувся до автодороги до чекали його ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яким повідомив, що ОСОБА_17 мертвий.

Своїми діями ОСОБА_7 і ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою, при співучасті ОСОБА_5 у формі пособництва, будучи особами, які раніше скоїли навмисне вбивство, своїми узгодженими діями, спрямованими на умисне, протиправне позбавлення життя з метою приховати скоєний злочин і полегшити вчинення нового злочину, цмисно вбили ОСОБА_33

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_7 за попередньою змовою зі ОСОБА_4, за сприяння ОСОБА_5, з метою приховування вбивства ОСОБА_17 і труднощі ідентифікації особистості потерпілого, вирішили спалити його труп.

Приблизно через тиждень після вбивства ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, заїхали на автозаправну станцію, розташовану в с. Мар'янське Апостолівського району Дніпропетровської області, де ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_7, придбав в пластикову пляшку бензин, після чого приїхали до місця вбивства ОСОБА_17

Тоді ж, ОСОБА_4 вийшов з автомобіля, і пішов до місця скоєння вбивства ОСОБА_17, потім облив тіло останнього бензином і підпалив.

Крім того, 15 вересня 2008 року, ОСОБА_7, за попередньою змовою зі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не повідомляючи ОСОБА_6, про скоєне вбивство ОСОБА_17, сказав їй про необхідність оформлення договору купівлі-продажу квартири останнього.

ОСОБА_6 з відома і згоди ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ними, маючи умисел на продаж квартири з використанням оформлених обманним шляхом документів і підробленого паспорта, разом зі ОСОБА_32 (особою, щодо якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку зі смертю), який видавав себе за ОСОБА_17, у приватного нотаріуса розташованого за адресою: АДРЕСА_11, представилася племінницею ОСОБА_17, якого вона нібито супроводжує, надаючи по-родинному сприяння, надала необхідні документи на квартиру, ввівши нотаріуса в оману.

ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на автомобілі ОСОБА_5 слідували за ОСОБА_6 і особою, щодо якої в порушенні кримінальної справи відмовлено у зв'язку зі смертю (ОСОБА_32), до нотаріальної контори, де відбувалася угода купівлі-продажу, очікували закінчення вчинення правочину, супроводжували їх після здійснення операції в ЖЕК, для вирішення виниклих при виписці ОСОБА_17 з квартири питань, тобто контролювали виконання плану і спостерігали за навколишнім оточенням.

Особа, щодо якої в порушенні кримінальної справи по ст.ст. 358 ч.2, 3, 190 ч.3 КК України було відмовлено, діючи за вказівкою ОСОБА_6, оформив від імені ОСОБА_17 договір купівлі-продажу, квартири по АДРЕСА_5, громадянину ОСОБА_34, котрий не знав і за обставинами справи не міг знати про скоюєний злочин. Після здійснення угоди купівлі - продажу квартири у нотаріуса, реєстраційний запис за № 1307, ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_34 гроші в сумі 17 500 доларів США, що згідно курсу НБУ України встановленого на цей період, та становить 85152,6 грн.

В результаті злочинних дій ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, здійснюючи свої дії повторно, за попередньою змовою між собою і ОСОБА_6 заволоділи квартирою ОСОБА_17, ринкова вартість якої згідно висновку судово-будівельної експертизи № 1112, становить 87456 грн, що є великим розміром, після чого розпорядилися викраденим на свій розсуд.

На початку 2009 року, ОСОБА_7 при невстановлених обставинах, здійснюючи свої дії повторно, підробив паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий 15 серпня 2006 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_22, прибравши з нього фотографію останнього і вклеївши свою фотографію, тим самим умисно вніс завідомо неправдиві відомості, з метою подальшого незаконного використання.

На початку лютого 2009 року, ОСОБА_7, дізнавшись про те, що він потрапив в поле зору правоохоронних органів, і згодом може бути викритий у скоєних злочинах, використовував наявний у нього підроблений паспорт на ім'я громадянина України ОСОБА_22 серії НОМЕР_3, виданого 15 серпня 2006 року Нікопольським МВ УМВС України в Дніпропетровській області.

8 лютого 2009 року ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції, які виявили у нього підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_22

Переглядаючи вказаний вирок суду першої інстанції, 4 травня 2016 року суд апеляційної інстанції постановив новий вирок, яким скасовано вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання за частиною 3 статті 27, пунктами 6, 9, 12, 13 частини 2 статті 115 КК України та призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, передбачених частиною 3 статті 190; частиною 3 статті 27, пунктами 6, 9, 12, 13 частини 2 статті 115 КК України, остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_7 вважається на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 49, частини 5 статті 75 КК України звільненим від покарання, призначеного вироком районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року за частиною 3 статті 357, частинами 2, 3 статті 358 КК України, за спливом строку давності притягнення до відповідальності.

З вироку суду виключено по обвинуваченню ОСОБА_7 по епізоду вбивства потерпілого ОСОБА_16 кваліфікуючу ознаку, передбачену пунктом 9 частини 2 статті 115 КК України - вбивство з метою приховати інший злочин, як помилково інкримінований, і вважати його засудженим за цим пунктом з кваліфікуючою ознакою - з метою полегшити вчинення іншого злочину.

Виключено з вироку по обвинуваченню ОСОБА_7 по епізоду вбивства потерпілого ОСОБА_18 кваліфікуючу ознаку, передбачену пунктом 9 частини 2 статті 115 КК України - з метою полегшити вчинення іншого злочину, як помилково інкримінований, і вважати його засудженим за цим пунктом з кваліфікуючою ознакою - вбивство з метою приховати інший злочин.

Виключено з вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року вказівку суду, як на докази винуватості ОСОБА_7:

- на висновки судово-медичної експертизи № 8 від 13 січня 2009 року (т.7 а.с.220-221);

- на висновки судово-медичної експертизи № 10 від 13 січня 2009 року (т.7 а.с.232-234);

- на висновки судово-медичної експертизи № 192 від 8 січня 2009 року (т.7 а.с.189-196);

- на протокол відтворення обстановки та обставин події від 17 грудня 2008 року за участю ОСОБА_5, як свідка, по обставинам вбивства ОСОБА_16 (т.3 а.с.168-189);

- на протокол допиту ОСОБА_5 від 14 грудня 2008 року в якості свідка по обставинам вбивства ОСОБА_16 (т.3 а.с.156-163);

- на протокол допиту ОСОБА_6 від 13 грудня 2008 року як свідка по обставинам вбивства ОСОБА_16 (т.3 а.с.130-137);

- на протокол відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_6 від 17 грудня 2008 року як свідка по обставинам вбивства ОСОБА_16 (т.3 а.с.142-154);

- на показання ОСОБА_5, що містяться в протоколі очної ставки, проведеної між ним та ОСОБА_4 13 грудня 2008 року (т.11 а.с.154-161).

В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_7 в частині його засуження залишено без зміни.

Також, 4 травня 2016 року судом апеляційної інстанції винесено ухвалу, якою апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_35 і ОСОБА_36, засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задоволено частково.

Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року змінено в частині призначеного ОСОБА_6 покарання за частиною 3 статті 358 КК України та призначено за вказаною статтею покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Відповідно до частини 1 статті 49, чсатини 5 статті 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання за частиною 3 статті 358 КК України у виді штрафу за закінченням строку притягнення до відповідальності.

ОСОБА_6 вважається засудженою за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року за частиною 3 статті 190 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 1 рік та покладення на неї обов'язків, передбачених пунктами 2-4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

ОСОБА_5 на пдставі частини 5 статті 72 КК України зараховано в строк відбуття покарання, призначеного вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року, строк його утримання під вартою з 5 грудня 2008 року по 21 грудня 2010 року, включно, з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Уточнено вступну частину вироку суду та постановлено вважати, що ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення за частиною 2 статті 358 КК України без посилання на пункт 5 статті 27 КК України, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення, у тому числі, за пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України.

З вироку суду виключено по епізоду вбивства потерпілого ОСОБА_16 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 додаткову ознаку пункту 9 частини 2 статті 115 КК України - вбивство з метою полегшити вчинення злочину, як помилково інкримінований, і вважати їх засудженими за цим пунктом за ознакою вбивство з метою приховати інший злочин.

Виключено з вироку по епізоду вбивства потерпілого ОСОБА_18щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 додаткову кваліфікуючу ознаку пункту 9 частини 2 статті 115 КК України - вбивство з метою полегшити вчинення злочину, як помилково інкримінований, і вважати їх засудженими за цим пунктом за ознакою вбивство з метою приховати інший злочин.

Виключено з вироку Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року вказівку суду, як на докази винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6:

- на висновки судово-медичної експертизи № 8 від 13 січня 2009 року (т.7 а.с.220-221);

- на висновки судово-медичної експертизи № 10 від 13 січня 2009 року (т.7 а.с.232-234);

- на висновки судово-медичної експертизи № 192 від 8 січня 2009 року (т.7 а.с.189-196);

- на протокол допиту ОСОБА_5 від 14 грудня 2008 року в якості свідка по обставинам вбивства ОСОБА_16 (т.3 а.с.156-163);

- на протокол допиту ОСОБА_6 від 13 грудня 2008 року як свідка по обставинам вбивства ОСОБА_16 (т.3 а.с.130-137);

В іншій частині вирок суду щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить вироки судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження по справі закрити, запобіжний захід у виді тримання під вартою скасувати та винести окрему ухвалу щодо притягнення до кримінальної відповідальності слідчих. Посилається на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Свої вимоги захисник обґрунтовує недоведеністю винуватості його підзахисного, порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що тягне визнання доказів недопустимими, здобуття доказів із порушенням вимог закону, а також порушення права засудженого на захист, упередженість суду першої інстанції під час розгляду справи, відсутність вичерпних мотивів на доводи його апеляційної скарги.

У доповненнях до касаційної скарги захисника ОСОБА_8, захисник ОСОБА_9 просить вирок суду апеляційної інстанції змінити в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за частиною 3 статті 27, пунктами 6, 9, 12, 13 чсатини 2 статті 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на визначений строк. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Зокрема, захисник стверджує про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі, а також на неврахування даних про особу засудженого, а надання переваги тяжкості злочину.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_12 просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а провадження по справі закрити. Посилаєтсья на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять належних доказів наявності в діях її підзахисного ознак співучасті в скоєнні інкримінованих йому злочинів, а вирок і ухвала ґрунтуються на припущеннях. Також, стверджено про відсутність в матеріалах справи доказів, які б вказували на те, що її підзахисний умисно приймав участь в якості пособника в здійсненні вбивств та інших злочинів, знав про їх скоєння, тощо.

Крім того, зазначає про невмотивованість судом апеляційної інстанції свого висновку та акцентує увагу на формальне врахування перевірок заяв засуджених щодо застосування незаконних методів ведення слідства, за результатами яких було відмовлено у порушенні кримінальної справи з подальшим їх скасуванням та подальшого проведення перевірки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить вироки судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому, зі змісту касаційної скарги слідує про його незгоду з вироком суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Зокрема, засуджений вказує на те, що під час досудового слідства були порушені вимоги кримінально-процесуального закону, а також на порушення права на захист, принципу неупередженості та незалежності суду, недопустимість доказів, на яких побудоване обвинувачення.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції та вирок (ухвалу) суду апеляційної інстанції скасувати, а провадження по справі закрити, запобіжний захід скасувати.

Засудженим у доповненнях зазначені аналогічні підстави незаконності та необгрунтвоаності судових рішень щодо нього, а також вказано на суперечності у вироку суду першої інстанції, штучне свторення доказів та порушення права на захист, порушень вимог авоматичного розподілу справи.

У доповненнях до касаційної скарги від 25 травня 2017 року, 17 травня 2017 року, 13 червня 2017 року, 21 червня 2017 року, 27 липня 2017 року, ОСОБА_4 вказується на порушення колегією суддів суду першої інстанції таємниці нарадчої кімнати в період часу з 12 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року.

У доповненнях до касаційної скарги, іменованих клопотанням, від 06 серпня 2017 року ОСОБА_4 направлено копії довідок обстежень та поставлених діагнозів захворювань та клінічних показань у період часу з 2012 року по 2014 рік, яким він просить суд касаційної інстанції надати правову оцінку діям судів першої та апеляційно інстанцій. З точки зору того, чи міг він приймати участь під час судових засідань в судах першої та апеляційної інстанцій за таких обставин.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу злочину.

Свої вимоги обґрунтовує недотриманням судом апеляційної інстанції вимог кримінально-процесуального закону при розгляді її апеляційної скарги щодо доведеності її винуватості у вчиненні злочинів за змовою, про що належних мотивів не наведено.

Заслухавши суддю - доповідача, засуджених та їх захисників, які підтримали касаційні скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг та вважала постановлені у справі судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, за результатами апеляційного розгляду шляхом проведення часткового судового слідства судом апеляційної інстанції постановлено новий вирок щодо засудженого ОСОБА_7 в частині призначеного покарання з одночасним виключенням кваліфікаційних ознак, доказів, звільненням за строком давності притягнення до кримінальної відповідальності в частині пред`явленого обвинувачення, а щодо засуджених ОСОБА_19, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 винесено ухвалену про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, виключення кваліфікуючих ознак, доказів, тощо.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, захисник засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав касаційну скаргу на вироки судів першої та апеляційної інстанцій, а засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_6 та захисник засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_12 - у тому числі на вирок апеляційного суду.

Натомість, оскарження в касаційних скаргах захисником засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 вироку суду першої інстанції щодо інших засуджених та засудженими ОСОБА_4, ОСОБА_6 та захисником засудженого ОСОБА_5 - ОСОБА_12 вироку суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_7 не узгоджується з вимогами статті 383, 384 КПК України 1960 року, де право на оскарження мають особи, інтересів яких стосуються судові рішення, а тому, відповідно, і не є для них предметом оскарження в касаційному порядку, у тому числі постановлення судових рішень щодо осіб, інтересів, яких вони не стосуються, вказівки на докази з цих же підстав.

Разом з цим, з касаційних скарг засуджених та їх захисників прослідковується аналогічність доводів їх апеляцій, які вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та є частково задоволеними.

Вказівки засуджених та їх захисників на невмотивованість судових рішень суду апеляційної інстанції за доводами їх апеляцій, враховуючи вже визначений предмет оскарження, колегією суддів визнаються неспроможними з огляду на зміст рішень, де в чітких та категоричних судженнях викладені мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з ними.

Водночас, як слідує з матеріалів кримінальної справи та змісту судових рішень, судами першої та апеляційної інстанцій внаслідок перевірки доказів, якими орган досудового розслідування підтверджував пред'явлене обвинувачення, здійснено їх часткове виключення, а також не покладено в основу висновків судів обох інстанцій, у тому числі тих, на які посилаються учасники судового процесу.

Тоді як, доводи засуджених та їх захисників на спростування висновків судів стосуються і тих доказів, які вже судами виключалися або визнавалися недопустимими.

Проте, зменшення обсягу доказів не може автоматично виключати інші докази у справі, а попередні рішенні про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування, що скасовувалися, - ставитися в залежність при новому судовому розгляді або вказувати на упередженість та необ'єктивність суду під час повторного розгляду кримінальної справи.

Зокрема, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2010 року постановлено направити Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яка скасована ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2011 року, а кримінальна справа щодо вказаних осіб направлена на новий судовий розгляд.

Після цього, ухвалою колегії суддів Запорізького районного суду Запорізької області від 20 червня 2012 року постановлено направити Генеральному прокурору України для організації проведення додаткового розслідування. Також постановлено усунути протиріччя і процесуальні порушення, що були виявлені під час допитів свідків, шляхом проведення очних ставок, допитів та проведення службових перевірок, перевірити алібі ОСОБА_4, здійснити перевірку щодо належності підписів в протоколах слідчих дій, на які вказує ОСОБА_4 як справжні. А також виконати інші слідчі дії, які слідують зі змісту ухвали та необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи, з неухильним дотриманням прав підозрюваних, обвинувачених, підсудних на захист.

Вказана ухвала районного суду скасована ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 жовтня 2012 року, а матеріали кримінальної справи повернуто в Запорізький районний суд Запорізької області для розгляду по суті.

Судами вищих інстанцій за наслідками перегляду ухвал про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування неодноразово вказувалося на їх необґрунтованість з огляду на те, що питання неповноти та неправильності досудового розслідування можуть бути з'ясовані під час судового розгляду шляхом більш детального допиту підсудних, потерпілих, свідків, дачі судових доручень в порядку, визначеному статтею 315-1 КПК України, та інших процесуальних дій суду, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Втім, стверджувані у касаційних скаргах порушення досудового розслідування при збиранні доказів, незаконність методів досудового розслідування, фальсифікація матеріалів справи, тощо, доводи про що мають аналогійчний зміст з ухвалами про направлення матеріалів справи на додаткове розслідування та є скасованими, то такі твердження неодноразово були предметом дослідження, однак не підтвердилися, у тому числі і під час касаційної перевірки справи.

Зокрема, останніми за часом перевірками не встановлено ознак кримінальних правопорушень, про які вказувалося засудженим ОСОБА_24, та за результатами досудового розслідування 28 лютого 2017 року за заявою останнього прокуратурою Херсонської області прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 42016230000000232 від 7 вересня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України, на підставі пункту 2 чсатини 1 статті 284 КПК України.

Також, 17 березня 2017 року закрито кримінальне провадження № 12016040340000382 від 3 лютого 2016 року у зв'язку з відсутністю в діях працівників колишнього СКР ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_37, ОСОБА_38 та ОСОБА_39 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України, та закрито кримінальне провадження № 42016080000000402 від 23 листопада 2016 року у зв'язку з відсутністю події вчинення ОСОБА_40 злочину, передбаченого частиною 1 статті 396 КК України.

З вказаного слідує, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості передбаченими законом засобами підтвердити доводи засуджених та їх захисників щодо незаконного проведення досудового розслідування, у зв'язку з чим не має підстав беззаперечно стверджувати незаконність засудження осіб у даній справі.

Натомість, перевікою матеріалів справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону колегією суддів не виявлено, про що неодноразово вказувалося судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, колегія суддів, перевіривши матеріали кримінальної справи, встановила голослівність тверджень захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8, оскільки цивільні позови потерпілих за їх бажанням залишено без розгляду, дані про осіб та їх родинні відносини встановлювалися під час досудового розслідування та ними повідомлялися обставини, відомі виключно близьким особам загиблих.

Крім того, з повідомлених та встановлених даних про осіб засуджених, котрі є громадянами України, а також з обставин вчинення злочинів слідує дотримання мови судочинства під час провадження справи, на що неодноразово вказувалося судами. При тому, що судове слідство на прохання учасників процесу проводилося російською мовою, тоді як забезпечення засудженим перекладу матеріалів справи та процесуальних документів не потребувалося та ними не вимагалося. Тоді як, розгляд справи проводився за участі захисників, які володіють державною мовою та діяли у справі від імені засуджених.

Також, не заслуговують на увагу твердження про порушення кримінальних справ за наявності не скасованих постанов про відмову в порушенні кримінальних справ, закриття кримінальної справи, тощо, то вони є неспроможними, адже досудове розслідування розпочиналося правоохоронними органами Херсонської та Запорізької областей, як за фактом, так і щодо осіб, приймалися з одного правоохоронного органу до свого провадження, об'єднувалися в одне провадження, порушувалися за кожним епізодом окремо, тощо, а тому подальші процесуальні питання вирішувалися після прийняття справи до свого провадження та початку досудового розслідування.

Разом з цим, оскарження таких процесуальних рішень, винесених під час досудового розслідування, не здійснювалося, а незаконність дій працівників правоохоронних органів під час перевірки таких обставин не підтвердилися.

Водночас, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, які доводять винуватість засуджених у визнаному судами першої та апеляційної інстанціями обвинуваченні.

Зокрема, з показань засуджених слідує, що ними в судових засіданнях підтверджувалися їх відносини між собою, яким чином відбувалося знайомство з потерпілими, місця їх перебування за кожним епізодом злочинної діяльності, місця вбивств, використання транспортних засобів, фізичне та документальне супроводження потерпілих осіб, застосування знарядь під час вчинення злочину, відповідність виявленим тілесним ушкодженням у загиблих із застосованими знаряддями, супроводження загиблих у квартирних питаннях, взаємодія із загиблими, участь кожного із засуджених під час вчинення злочинів, наявність домовленості, тощо, що беззаперечно узгоджуються як з показаннями кожного із засудженого між собою, так і з письмовими доказами у справі, як то в протоколах слідчих дій, з показаннями свідків та експертними дослідженнями, тощо. Вказане детально викладено у судових рішеннях з відповідною правовою оцінкою та кваліфікацією дій засуджених.

Натомість стверджувані засудженими та захисниками порушення не є безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень та не впливають на їх законність або обґрунтованість.

Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_4 щодо недотримання судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати в період часу з 12 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року, то колегія суддів зазначає про наступне.

Так, ОСОБА_4 вказує на недотримання колегією суддів, що ухвалювала вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року, у складі ОСОБА_41, ОСОБА_42 та ОСОБА_43, таємниці нарадчої кімнати в період часу з 12 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року.

Разом з цим, долучено копії процесуальних рішень, в яких вирішувалося питання щодо прийняття до розгляду цивільної справи та позовної заяви з призначенням судового засідання, відкриття провадження по цивільній справі з призначенням попереднього судового засідання, відкриття наказного провадження. Також, долучені і витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень з переліком постановлення процесуальних рішень в названий період часу.

Зокрема, засудженим безпосередньо вказуються на такі номери цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення, як: 334/439-15ц від 13 березня 2015 року; 317/680/15-ц від 10 квітня 2015 року; 317/739/15-ц, 317/744/15-ц, 317/765/15-ц, 317/597/15-ц від 16 квітня 2015 року; 317/647/15-ц, 317/632/15-ц, 317/792/15-ц від 12 березня 2015 року; 317/3491/14-ц, 317/727/15-п, 317/685/15-ц, 317/486/15-ц, 317/769/15-а, від 12 березня 2015 року.

Відповідно до долучених рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень, із зазначенням офіційного інтернет-джерела, слідує, що ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_41 від 10 квітня 2015 року відкрито провадження по цивільній справі № 317/680/15-ц та призначено попереднє судове засідання на 12 годину 16 квітня 2015 року; ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_41 від 13 березня 2015 року прийнято до розгляду цивільну справу № 334/439/15-ц та призначено судове засідання по суті на 09 годину 30 хвилин 15 квітня 2015 року; ухвалою судді Запорізького трайонного суду Запорізької області ОСОБА_41 від 16 квітня 2015 року (№ 317/739/15-ц) відкрито наказне провадження; ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_44 від 29 березня 2016 року прийнято позовну заяву у цивільній справі № 317/1564/16-ц та призначено попереднє судове засідання на 12 квітня 2016 року на 09 годину 00 хвилин.

Крім того, з наданих відомостей інтернет-джерела "Судова влада" вбачається, що станом на 20 травня 2017 року цивільна справа № 334/439/15-ц зареєстрована 10 березня 2015 року, склад суду визначений за ОСОБА_41, стадія розгляду зазначена - дата 22 червня 2015 року; цивільна справа 317/680/15-ц зареєстрована 02 березня 2015 року, склад суду визначений за ОСОБА_41, стадія розгляду зазначена - дата 12 червня 2015 року.

За наявності таких відомостей 15 червня 2017 року колегією суддів суду касаційної інстанції постановлено ухвалу, якою зобов'язано Запорізький районний суд Запорізької області здійснити перевірку дотримання таємниці нарадчої кімнати у період часу з 12 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року.

На виконання вказаної ухвали суду касаційної інстанції Запорізьким районним судом Запорізької області направлено висновок комісії від 27 липня 2017 року по перевірці дотримання таємниці нарадчої кімнати у період часу з 12 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року, за результатами проведення якої здійснено перевірку винесених суддею Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_41 таких документів, як: ухвала від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 317/647/15-ц; ухвала від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 317/632/15-ц; ухвала від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 317/792/15-ц; ухвала від 16 квітня 2015 року по цивільній справі № 317/739/15-ц; ухвала від 16 квітня 2015 року по цивільній справі № 317/744/15-ц; постанова від 16 квітня 2015 року по справі про адміністративні правопорушення № 317/765/15-п; ухвала від 16 квітня 2015 року по цивільній справі № 317/597/15-ц; вирок від 16 квітня по кримінальній справі № 0810/5476/2012; ухвала від 16 квітня 2015 року по цивільній справі № 317/683/15-ц; ухвала від 16 квітня 2015 року по цивільній справі № 317/698/15-ц. Винесених суддею Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_44 таких документів, як: ухвала від 12 березня 2015 року по цивільній справі №317/5221/14-ц; цивільна справа № 317/1564/16-ц. Винесених суддею Запорізького районного суду Запорізької області ОСОБА_42 таких документів, як: ухвала від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 317/3491/14-ц; постанова від 12 березня 2015 року по справі про адміністративні правопорушення № 317/727/15-п; постанова від 12 березня 2015 року по справі про адміністративні правопорушення № 317/560/15-п; рішення від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 317/685/15-ц; рішення від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 317/486/15-ц; рішення від 12 березня 2015 року по цивільній справі № 317/450/15-ц; ухвала від 12 березня 2015 року по адміністративній справі № 317/769/15-а; ухвала від 16 квітня 2015 року по цивільній справі № 317/708/15-ц.

За наслідками перевірки таких даних встановлено, що не мало місця таким подіям, як винесення процесуальних рішень колегією суддів ОСОБА_41, ОСОБА_44 та ОСОБА_42 у період часу з 12 березня 2015 року з 12 години 26 хвилин по 16 квітня 2015 року 16 години 05 хвилин. Тобто, на час перебування колегії суддів у нарадчій кімнаті по кримінальній справі щодо ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Крі того, вказано, що колегія суддів перебувала в нарадчій кімнаті у зазначений період часу відповідно до протоколу судового засідання, а тому судді до 12 години 16 хвилин 12 березня 2015 року та після 16 години 05 хвилин 16 квітня 2015 року мали право розглядати інші судові справи.

Наведене узгоджується з протоколом судового засідання в кримінальній справі щодо ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Водночас, наведено норми цивільного процесуального закону, якими передбачено одноособове, без ведення протоколу судового засідання, вирішення питань про відкриття провадження по справі, про залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви за підсудністю, розгляду справи про адміністративні правопорушення, тощо, та без виклику та повідомлення сторін про час винесеняння рішень.

Саме такі випадки наведені по досліджуваним справам. Разом з цим, наведені випадки технічних описок та помилок щодо дати постановлення рішень, назв судових рішень, тощо, що були відображені у Єдиному державному реєстрі судових рішень були виправлені за встановленою законодавством процедурою для приведення даних у відповідність до матеріалів справ та дійсних обставин їх постановлення.

З наведеного колегія не вбачає будь-яких підстав стверджувати про недотримання суддями, що постановлювали вирок, таємниці нарадчої кімнати у період часу з 12 березня 2015 року по 16 квітня 2015 року. Будь-яких об'єктивних причин не довіряти таким висновкам або стверджувати про їх помилковість у колегії суддів не має.

Що стосується прохання засудженого ОСОБА_4 надати правову оцінку лікарським даних про його стан здоров`я під час розгляду кримінальної справи та можливість його участі в судових засіданнях за станом його здоров`я, то колегія суддів відмічає, що з наданих даних не вбачаються будь-яких застережень лікарів на його неможливість участі в розгляді справи та скарг засудженого в судових засіданнях, які б об'єктивно заважали йому надавати пояснення, відповідати на поставлені питання. Крім того, медичними обстеженями та за матеріалами кримінальної справи не встановлено випадків щодо такої поведінки ОСОБА_4, яка б вказувала на те, що він не міг розумно передбачити наслідки своєї поведінки під час провадження у справі.

Тоді як, питання щодо стану здоров`я, лікування, проведення обстежень, надання медичної допомоги, тощо, у осіб під час утриманя під вартою підлягало встановленню та вирішенню у відповідності до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (наказ від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 (z0990-14) ), Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної дпомоги засудженим (наказ від 10 травня 2012 року № 710/5/343 (z0769-12) ), тощо.

Призначене ж засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статті 65 КК України є справедливим та виваженим.

Так, колегія суддів вважає, що при призначені довічного позбавлення волі, судами першої та апеляційної інстанцій правильно враховувалися фактичні обставини та мотиви вчинення злочинів, які є особливо тяжкими злочинами, дані про особи засуджених, тяжкості та невідворотності наслідків, що настали, їх підвищену небезпечність для суспільства, у зв'язку з чим їх висновки є правильними.