Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Колесниченка В.М., Дембовського С.Г.,

при секретарі

судового засідання Мельник Г.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 11 грудня 2014 року касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні щодо засудженого

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, судимого вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від

15 жовтня 2013 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, на підставі

ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України

звільненого від відбування покарання з

випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки,

за участю прокурора Деруна А.І.,

У касаційній скарзі прокурора викладено вимогу про зміну вироку апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність - в частині виключення рішення суду про призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки попередній вирок суду від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 належить виконувати самостійно.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 лютого 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 постановлено виконувати самостійно.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2014 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання скасовано, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, призначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю вироків остаточно визначено покарання у виді обмеження волі на строк один рік, та покарання, призначене ОСОБА_5 за вироком суду від 15 жовтня 2013 року, постановлено виконувати самостійно. В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 17 липня 2013 року, приблизно о 14-ій годині, діючи умисно, повторно, з корисливим мотивом, за попередньою змовою групою осіб, з іншими особами, засудженими по цьому ж кримінальному провадженню, зловживаючи довірою малолітнього потерпілого ОСОБА_6, забрали його ігрову приставку, пообіцявши повернути йому виручені від неї гроші, заклавши її в ломбард, чого не збирались робити. Таким чином, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_7, спричинивши останньому матеріальну шкоду на суму 950 грн.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 190 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Твердження прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за вчиненні ним злочини 28 квітня та 12 липня 2013 року. Цим же вироком він був звільнений від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 був засуджений вироком суду апеляційної інстанції від 17 липня 2014 року за вчинений ним злочин 17 липня 2013 року із призначенням покарання у виді обмеження волі, тобто був засуджений за злочин, вчинений ним до постановлення вироку у першій справі.

Так, у разі, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

З огляду на викладене, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність вирок суду апеляційної інстанції підлягає зміні із виключенням з нього рішення суду про призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.

Керуючись ст.ст. 376, 436, 438 КПК України, суд

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 липня 2014 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключити з вироку рішення суду про призначення остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 виконувати самостійно.

В решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.