Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Пойди М.Ф., Бех М.О.,

при секретарі Медицької У.І.,

за участю прокурора Лисого С.Л.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12013080140002772, про обвинувачення

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Мелітополя Запорізької області,

мешканця АДРЕСА_1,

громадянина України, не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 лютого 2014 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 1 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 квітня 2014 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено.

Виключено кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України як зайву та з резолютивної частини вироку виключено посилання на призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про те, що на початку червня 2013 року, в вечірній час, знаходячись біля центрального входу Залізничного вокзалу "Запоріжжя-1", розташованого в м. Запоріжжі, шляхом привласнення знайденого, ОСОБА_1 незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежений - метамфетамін, яку незаконно зберігаючи при собі, на пасажирському поїзді, незаконно перевіз у м. Мелітополь Запорізької області, де незаконно, зберігаючи при собі, переніс за місцем свого проживання, у будинок АДРЕСА_2, та продовжував незаконно зберігати за вищевказаною адресою, після чого скоїв ряд умисних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин, при наступних обставинах.

У решті вирок суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону. Вважає, що апеляційний суд необгрунтовано дійшов висновку про необхідність виключення кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 307 КК України - повторність, оскільки в діях ОСОБА_1 наявні два закінчених склади тотожних злочинів. Просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції

Вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він на початку червня 2013 року, в вечірній час, знаходячись біля центрального входу Залізничного вокзалу "Запоріжжя-1", розташованого в м. Запоріжжі, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежений - метамфетамін, яку незаконно зберігав, перевозив та переніс за місцем свого проживання - у будинок АДРЕСА_2, де продовжував незаконно зберігати, після чого скоїв ряд умисних злочинів, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин.

19.06.2013 року, діючи з метою збуту психотропних речовин, взяв частину метамфетаміну, масою 0,004 г в перерахунку на суху речовину, та незаконно зберігаючи при собі, переніс до зупинки громадського транспорту "Чайковського", де незаконно збув її ОСОБА_2 за 200 грн.

25.06.2013 року, перебуваючи у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів та психотропних речовин, ОСОБА_1, діючи з метою збуту психотропних речовин, повторно, взяв частину метамфетаміну, масою 0,0240 г в перерахунку на суху речовину, та незаконно зберігаючи при собі, переніс за будинок № 144 по вул. П. Ловецького в м. Мелітополі, де незаконно збув ОСОБА_2 за 400 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 32 КК України визначено поняття повторності. Згідно з ч. 1 статті повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 статті, повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Апеляційний суд дійшов висновку про те що судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_1 були неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України у зв'язку з тим, що в них відсутня кваліфікуюча ознака, злочину, передбаченого ст. 307 КК України, - вчинення злочину повторно.

При цьому суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки показанням в судовому засіданні ОСОБА_1, який пояснював, що після того, як він вперше продав ОСОБА_2 психотропну речовину, вона знову зателефонувала до нього з проханням знову продати їй метамфетамін, на що він погодився.

Таким чином, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що у ОСОБА_1 був єдиний умисел щодо незаконного зберігання та збуту психотропної речовини, і тому вчинені ним діяння належить розглядати як єдиний (одиничний) злочин з альтернативними діями.

Отже, рішення апеляційного суду про те, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати лише за ч. 1 ст. 307 КК України, є необгрунтованим та не вмотивованим належним чином, внаслідок чого воно не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

На підставі ч. 1 ст. 436 КПК України, у зв'язку з порушенням кримінального процесуального закону, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону, урахувати вищенаведене та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.