Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Міщенка С.М., суддів: за участю прокурора захисника Єлфімова О.В., Животова Г.О., Щербака А.М., ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 березня 2014 року.

Вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2013 року, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за:

- ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 1 вересня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено 7 рангу 4 категорії державного службовця;

- ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції від 1 вересня 2001 року зі змінами від 11 червня 2009 року) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено 7 рангу 4 категорії державного службовця.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 368 (в редакції від 1 вересня 2001 року) та ч. 1 ст. 366 (в редакції від 1 вересня 2001 року зі змінами від 11 червня 2009 року) КК України (2341-14) із застосуванням ст. ст. 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки без конфіскації майна, кожного. Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позбавлено 13 рангу 7 категорії державного службовця. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. Судові рішення відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у касаційному порядку не оскаржуються.

Також вироком суду вирішені питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 6 березня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено. Перекваліфіковано його дії з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 368 КК України та зменшено призначене покарання за цим законом і сукупністю злочинів. Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ст. ст. 69, 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено 7 рангу 4 категорії державного службовця.

У порядку ст. 365 КПК 1960 року змінено вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Їх дії перекваліфіковано з ч. 2 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 368 КК України. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, установлених судом та наведених у вироку, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він з 20 квітня 2006 року обіймаючи посаду голови Кам'янської сільської ради Житомирського району, тобто будучи службовою особою, попередньо домовившись із ОСОБА_8 (секретарем вказаної сільради) та ОСОБА_7 (спеціалістом-землевпорядником), з метою незаконного збагачення, вимагав від ОСОБА_9 за виділення земельної ділянки на території Кам'янської сільської ради хабар у великому розмірі.

У період з 27 вересня по 1 жовтня 2010 року реалізуючи задумане, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 шляхом службового підроблення виготовили на ім'я ОСОБА_9 два примірники державного акту на право приватної власності на земельну ділянку старого зразку, який діяв до 25 жовтня 2001 року, а ОСОБА_6 в свою чергу, засвідчив вказані акти печаткою виконавчого комітету Кам'янської сільради.

В подальшому, за погодженням із ОСОБА_6, ОСОБА_7 передав ОСОБА_9 завідомо неправдивий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,75 га та отримав від нього хабар у сумі 15 тисяч доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 118 650 грн, тобто у великому розмірі. Після цього він був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості злочину та його особі у зв'язку з чим просить рішення апеляційного суду змінити та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням. Вважає, що судом було порушено принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, оскільки не достатньо враховані обставини, що пом'якшують покарання засудженого, а саме: сімейний стан; стан здоров'я, зокрема те, що ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи та його позитивні характеристики.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 368 (в редакції від 1 вересня 2001 року) та ч. 1 ст. 366 (в редакції від 1 вересня 2001 року зі змінами від 11 червня 2009 року) КК України (2341-14) кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Що стосується покарання, то воно призначене ОСОБА_6 у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням характеру і ступеня тяжкості скоєних злочинів, а також ролі засудженого у їх вчиненні. При цьому судом апеляційної інстанції ретельно проаналізовано всі обставини, що пом'якшують покарання засудженого, зокрема дані про його особу, сімейний стан та важкий стан здоров'я. Саме з урахуванням вказаних обставин у їх сукупності суд застосував до ОСОБА_6 положення ст. 69 КК України. Разом з тим, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_6 та попередження скоєння ним нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначив реальне покарання. Таке покарання, як за видом, так і за своїм розміром є необхідним, справедливим і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 6 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.