Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів Шилової Т.С., Широян Т.А.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

засудженого ОСОБА_1 шляхом відеоконференцзв'язку,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013100300000265 відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року відносно нього,

Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 23 серпня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Дібрівка Тетіївського району Київської області, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий

05 жовтня 2009 року вироком Тетіївського районного суду за ч. 3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 03 липня 2012 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду звільнений умовно-достроково від відбування покарання на 1 рік 3 місяці 7 днів,-

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 05.10.2009 року, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року зазначений вирок суду залишений без зміни.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 29 червня 2013 року близько 23 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, прийшов до буд. АДРЕСА_2, де через відкриту квартирку вікна проник всередину будинку, звідки повторно вчинив крадіжку майна, яке належить ОСОБА_2, чим заподіяв останньому майнову шкоду на загальну суму 1149 грн. Після цього ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, пом'якшити призначене йому покарання шляхом застосування ст. 69 КК України. При цьому посилається на те, що судами належним чином не враховано його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, відсутність матеріальних претензій з боку потерпілого, а також, що на його утриманні перебуває мати-інвалід.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З матеріалів кримінального провадження та з судових рішень вбачається, що при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, та обставину, що його обтяжує, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння і призначив покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи матеріали справи за апеляційною скаргою захисника, в якій ставилось питання про пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання та наводились доводи, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, погодився з висновками суду першої інстанції щодо виду і розміру призначеного засудженому покарання.

Висновки апеляційного суду належним чином мотивовані. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у касаційній скарзі засудженим не наведено та судом касаційної інстанції не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 433, 434, 436, 441 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.