Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубара В.В.,

суддів Матієк Т.В., Широян Т.А.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12013010120000034 відносно ОСОБА_1 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2013 року,

Вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 18 липня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, уродженка м. Ладижин Тростянецького району Вінницької області, мешканка АДРЕСА_1, раніше не судима,-

визнана винною за ч. 1 ст. 296 КК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 105 КК України ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру у виді застереження та обмежено дозвілля (заборона відвідувати без батьків у вечірній і нічний час з 21 год. розважальні заходи у громадських місцях) строком на 1 рік.

Вироком вирішено питання щодо цивільного позову.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2013 року вирок суду змінено. Виключено з вироку застосування ст. 105 КК України. Ухвалено вважати ОСОБА_3 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України без призначення кримінального покарання. Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди залишено без розгляду.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій неповнолітня ОСОБА_1 07 січня 2013 року близько 22 год. 30 хв., знаходячись біля сільського будинку культури с. Харпачка Гайсинського району, де відбувалась дискотека, використовуючи як нікчемний привід те, що малолітня ОСОБА_6 напередодні танцювала повільний танець з її знайомим хлопцем, демонструючи свою вищість та байдуже ставлення до встановлених правил співжиття, спілкування, поведінки під час відпочинку, безпричинно, із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, стала з'ясовувати взаємини з ОСОБА_6 в громадському, людному місці, розпочавши бійку, умисно нанесла їй удар рукою по обличчю, повалила на землю і, сидячи зверху, нанесла удар рукою в обличчя ОСОБА_6 та стала тягнути її за волосся на голові, заподіявши легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати та закрити кримінальне провадження. Зазначає про допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягають у тому, що в ухвалі суду не наведено підстав, за яких доводи апеляційної скарги захисника визнані необґрунтованими. Крім того зазначає, що апеляційним судом не наведено у чому саме полягає особлива зухвалість чи винятковий цинізм, не дотримано вимог кримінального процесуального закону при розгляді цивільного позову.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу захисника і просила ухвалу апеляційного суду скасувати з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з положеннями ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом ст. 419 КПК України мотивувальна частина ухвали суду апеляційної інстанції має містити короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Вказаних вимог закону апеляційним судом належним чином не виконано.

Суд першої інстанції, розглянувши матеріали кримінального провадження, визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, і на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 105 КК України звільнив від кримінальної відповідальності із застосуванням до неї примусових заходів виховного характеру.

Не погоджуючись з вироком суду, захисником ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій ставилось питання про скасування вироку суду та закриття кримінального провадження.

В апеляційній скарзі захисник зазначав про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, посилався, зокрема, на порушення під час досудового слідства права ОСОБА_1 на захист, що судом не вірно кваліфіковано її дії, не з'ясовано дані про її особу та безпідставно застосовано положення ст. 105 КК України.

Разом з тим, всі доводи зазначеної апеляційної скарги, у тому числі і ті, які є аналогічні доводам касаційної скарги, суд апеляційної інстанції належним чином не розглянув, у тому числі поза увагою суду залишились доводи захисника щодо допустимості доказів, на яких ґрунтується вирок суду, щодо з'ясування умов життя та виховання неповнолітньої ОСОБА_1, щодо кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України та безпідставного застосування судом першої інстанції положень ст. 105 КК України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про виключення з вироку застосування положень ст. 105 КК України, не звернув увагу, що ОСОБА_1 вироком суду звільнена не від кримінального покарання, а від кримінальної відповідальності, і взагалі не навів мотивів як це узгоджується з положеннями даної норми закону.

Зазначені порушення, на думку колегії суддів, є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення по справі в апеляційній інстанції.

Виходячи з зазначеного, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню з підстав порушення вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи поданих апеляційних скарг та обґрунтованість вимог захисника, наведених у касаційній скарзі, і постановити законне та обґрунтоване рішення з дотриманням всіх вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 376, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню не підлягає.