Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 серпня 2014 року, якою вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін,

вироком Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 червня 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Долинське Чаплинського району Херсонської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 15 січня 2014 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 850 гривень штрафу, який виконано,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання з урахуванням ст. 69-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на останнього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Донецьк, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, такого, що немає судимості,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, до покарання з урахуванням ст. 69-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на останнього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 в період часу з 19 листопада 2013 року по 20 грудня 2013 року в різний час доби, знаходячись в м. Каховка та в різних населених пунктах Каховського району Херсонської області, умисно, переслідуючи корисливі мотиви та розуміючи протиправність своїх дій, шляхом обману, під виглядом продажу бензину та дизельного палива збували рідину, яка не являється бензином та дизельним паливом, по різним цінам за 1 літр, за що отримували грошові кошти, чим спричинили потерпілим матеріальної шкоди на суму: ОСОБА_3 - 480 грн., ОСОБА_4 - 1 000 грн., ОСОБА_5 - 1 000 грн., ОСОБА_6 - 960 грн., ОСОБА_7 - 1 300 грн., ОСОБА_8 - 600 грн., ОСОБА_9 - 800 грн., ОСОБА_10 - 1 000 грн., ОСОБА_11 - 1 300 грн., ОСОБА_12 - 1 120 грн., ОСОБА_13 - 1 280 грн., ОСОБА_14 - 1 000 грн., ОСОБА_15 - 1 120 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херссонської області від 18 серпня 2014 року вищезазначений вирок суду залишений без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та правильності кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 190 КК України, вважає, що зазначена ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок м'якості через безпідставне звільнення останніх від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

При цьому, посилається на те, що колегія суддів апеляційного суду належним чином не мотивувала відмову прокурору у задоволенні його апеляційних вимог, а тому ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація їх дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Також згідно з вимогами ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

А положеннями ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання крім іншого й у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, та встановлює, відповідно до ч. 4 вказаної статті цього Кодексу, іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, районний суд урахував усі обставини справи, ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, їх наслідки, данні про особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, вину визнав, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування збитків, відсутність обтяжуючих вину обставин, та обґрунтовано визнав, що останньому необхідно призначити покарання без ізоляції від суспільства, врахувавши при цьому ст. 69-1 КК України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, районний суд також врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, які згідно з положеннями ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, данні про особу винного, який раніше не судимий, обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих злочинами збитків, відсутність обтяжуючих вину обставин, та обґрунтовано дійшов висновку про призначення останньому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, враховуючи при цьому ст. 69-1 КК України.

Призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання є обґрунтованим і необхідним для ї виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 65, 69-1, 75 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, перевіривши ретельно всі її доводи, не знайшов підстав для скасування вироку районного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та належним чином вмотивованою.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 18 серпня 2014 року, якою вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 16 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.