Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Кульбаби В.М., Пойди М.Ф.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_1,

вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 березня 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладанням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ПАТ "Страхове товариство "Іллічівське" на користь потерпілого ОСОБА_2 14831 грн. 40 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено долю речових доказів у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2014 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 09 травня 2012 року, о 12 год. 55 хв., керуючи автомобілем "ВАЗ - 21112", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по пр. Ілліча в м. Маріуполі Донецької області, порушуючи п. 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_4 помер в травматологічному відділені Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Маріуполя.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Стверджує, що суд не достатньо врахував обставини, які обтяжують покарання засудженого, та безпідставно прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційний суд поверхнево розглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора.

Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та правильність кваліфікації його дій не оспорюються в касаційній скарзі.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України при призначені ОСОБА_1 покарання, з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, в тому числі і тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та наявність обставин, які його пом'якшують - щире каяття, відшкодування в повному обсязі спричиненої ним шкоди, а також дані про його особу, зокрема, те, що він раніше не судимий, на час скоєння кримінального правопорушення мав постійну роботу, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно. Суд також врахував, ступінь вини загиблого ОСОБА_3, який порушив п. 4.9 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та позицію потерпілого, який не наполягав на обранні ОСОБА_1 покарання, пов'язаного з позбавлення волі. Таким чином, звільняючи засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд урахував тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, та дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції, належно мотивувавши своє рішення у вироку.

Доводи касаційної скарги, які аналогічні за своїм змістом доводами апеляційної скарги прокурора, належно перевірені апеляційним судом, на них надані обґрунтовані відповіді. ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У касаційній скарзі не наведено доводів щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому з мотивів, наведених у ній, підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З урахуванням викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів,

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.