Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кульбаби В.М.,

суддів Бех М.О., Пойди М.Ф.

за участю прокурора Таргонія О.В,

секретаря Шапули В.В.

розглянула в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120150000558 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, із покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, навчання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо котрого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2014 року вирок районного суду змінено.

Перекваліфіковано дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, і за цим законом призначено кожному покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, а засудженого ОСОБА_1 строком на 1 рік 6 місяців, із покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, навчання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок і ухвалу щодо нього змінити. Перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, призначити більш м'яке покарання. Стверджує, що у нього була відсутня попередня змова на вчинення крадіжки та ознака повторності в діях. У зв'язку із відшкодуванням ним завданої шкоди, вважає, що залишок у сумі 3 485 грн. потрібно стягнути з ОСОБА_2, а у задоволенні цивільного позову щодо нього відмовити.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він за попередньою змовою із ОСОБА_2, котрий працював охоронцем ТОВ "Агрорегіон" вчинив 5 епізодів крадіжок насіння соняшнику зі складського приміщення товариства по вул. Войкова-21, м. Долинське, Кіровоградської області. При цьому ОСОБА_2 послуговуючись ключами від складу, які у нього перебували як у охоронця, проникав у складське приміщення, підготовляв мішки із насінням, та разом із ОСОБА_1 завантажували у його автомобіль "ВАЗ-2109", котрим ОСОБА_1 вивозив майно з території підприємства. Викрадене майно вагою 4 592 кг (4,592 тони) засуджені реалізували, завдавши майнової шкоди товариству на загальну суму 23 419 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про те, що касаційна скарга задоволенню, а вирок та ухвала суду зміні не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини засудженого у скоєні таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно, за встановлених фактичних обставин є правильним.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про неправильне застосування судом кримінального закону та стягнення завданої шкоди злочином є необґрунтованими.

Зокрема, засуджений ОСОБА_1 показав, що на прохання ОСОБА_2 привозив пусті мішки та в нічний час вивозив на своєму автомобілі насіння соняшнику з території ТОВ "Агрорегіон".

Насіння здавав до олійні за що отримував грошові кошти. Ці кошти він привозив ОСОБА_2, котрий розраховувався із ним за транспортування насіння.

За встановлених судом обставин, учасники злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли як співвиконавці, при цьому їхні ролі були розподілені щодо заволодіння, транспортування та реалізації викраденого майна.

Транспортувалося та реалізовувалося чуже майно без відрядних документів.

Узгодженість дій засуджених під час вчинення п'яти епізодів крадіжки свідчить про наявність повторності та попередньої змови між ними.

Дослідивши обставини справи, суд апеляційної інстанції враховуючи те, що ОСОБА_2 на час виконання своєї роботи мав вільний доступ до складських приміщень, кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 185 КК України.

З урахуванням того, що спільними діями засуджених завдано матеріальну шкоду ТОВ "Агрорегіон" в сумі 3 485 грн., то відповідно до вимог ст. 1190 ЦК України вони несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Як убачається зі змісту ухвали, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 і своє рішення належним чином мотивував.

Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2014 року відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, підстав для зміни вироку та ухвали суду у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання внаслідок його суворості, як це вимагає ст. 414 КПК України колегія суддів не вбачає.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає доводи скарги ОСОБА_1 безпідставними, а касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги і матеріали кримінального провадження не містять вказівок на інші порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень.

Керуючись ст.ст. 433- 436 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.