5-3975км14 Про умисне заподіяння чоловіком своїй дружині легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я - 20.11.2014 Прийняття

у касаційній скарзі з врахуванням доповнень до неї засуджений ОСОБА_4 просить вирок та ухвалу скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 1 КПК України за відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України. Вказує на невідповідність висновків судів обох інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону допущені судами обох інстанцій, внаслідок чого його було безпідставно визнано винним та засуджено.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2013 року ОСОБА_4 засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 24 листопада 2012 року біля 18 годин, знаходячись по місцю реєстрації АДРЕСА_1 в ході раптово виниклого конфлікту з колишньою дружиною ОСОБА_5 навмисно став її бити кулаками у лівий бік поясниці, душити та бити в різні частини тіла, тим самим завдав ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 січня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_4 змінено. Виключено з вироку посилання суду на відношення батьків ОСОБА_4 до обвинуваченого, а також вказане судом в показаннях свідка ОСОБА_7 твердження про те, що обвинувачений висловлювався нецензурною лайкою. В решті вирок залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 373 ч.ч. 2, 3 КПК України якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, який не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому відповідно до ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України у мотивувальній частині вироку вказується формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Однак, як убачається з вироку, суд першої інстанції під час ухвалення обвинувального вироку зазначені вимоги закону належним чином не виконав, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Так, в основу обвинувального вироку суд поклав показання потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні, окрім іншого вказала, що свідком вчинення кримінального правопорушення був її неповнолітній син, консьєрж та сусіди, проте з матеріалів кримінального провадження, а саме з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.11.2012 року вбачається, що потерпіла як на свідків події вказувала лише сусідів по парадному (т. 1 а.с. 8), в протоколі допиту потерпілої від 07.12.2012 року як свідок події вказаний лише син. ( т. 1 а.с. 21). Причин таких змін показань потерпілої ОСОБА_5 місцевий суд не з'ясував і вирок в цій частині належним чином не мотивував.

Також із технічного носія інформації, на якому зафіксоване судове провадження в суді першої інстанції, вбачається, що свідок ОСОБА_8, показання якої суд також поклав в основу обвинувального вироку, неодноразово змінювала свої показання щодо варіанту розвитку подій 24.11.2012 року, проте причин змін показань свідка судом не з'ясовувалось, з яких саме підстав як доказ вини засудженого було обрано один із варіантів свідчень цього свідка у вироку не зазначено.

Крім того, як на один із доказів вини засудженого суд послався у вироку на показання неповнолітнього свідка ОСОБА_7, при цьому суд не повідомив йому про право відмовитися від давання показань щодо батька, передбачене ст. 66 ч. 1 п. 3 КПК України, що відповідно до вимог ст. 87 ч. 2 п. 4 КПК України є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та зобов'язує суд визнавати такий доказ недопустимим.

Крім того, при перевірці й оцінці експертного висновку від 25 лютого 2013 року суд першої інстанції не з'ясував чи було додержано вимоги законодавства при призначенні і проведенні експертизи, належним чином не перевірив обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами кримінального провадження, визнавши такий висновок доказом вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину. Не перевірив суд і відповідність складання вказаного висновку положенням "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", пункт 4.4 яких визначає, що при проведенні судово-медичної експертизи експерт повинен використовувати оригінали медичних документів, і у виняткових випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу. Проте, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до постанови слідчого СВ Київського РВ Одеського міського управління ГУ МВС України в Одеській області О.Г. Блінова про призначення судово-медичної експертизи від 01 лютого 2013 року для проведення експертизи направлено не оригінали, а копії документів (т. 1 а.с. 31), на яких відсутня печатка лікувального закладу та на підставі яких експерт ОСОБА_10 і зробив висновок. При цьому не дав оцінки місцевий суд і показанням експерта ОСОБА_10, даних ним в судовому засіданні щодо правомірності прийняття та врахування ним при проведенні експертизи довідки з результатами аналізів, наданих самою потерпілою ОСОБА_5, вказавши лише, що висновок експерта і його пояснення з приводу висновку є достатніми та повними.

Не дав оцінки місцевий суд і показанням свідка сторони захисту ОСОБА_11 та не мотивував своє рішення в частині того, яким чином дані нею показання підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні злочину, з врахуванням того, що у вироку з усіх її показань зазначені лише її позитивна характеристика ОСОБА_4 та негативне ставлення потерпілої і родичів до особи обвинуваченого.

Крім того, вирок суду як в частині зазначення показань як потерпілої, так і свідків не повністю відповідає оригінальному примірнику технічного носія інформації судового засідання суду першої інстанції, які є суперечливими, та не містить показань свідків сторони захисту, підстав, з яких вони не вказані у вироку і їм не дана оцінка, суд не зазначив, в тому числі і показань свідка сторони захисту ОСОБА_11 щодо подій 24.11.2012 року, хоч нею такі показання і давалися в судовому засіданні. Також суд не дав належного аналізу та оцінки суперечливим показанням потерпілої та свідків сторони захисту.

При розгляді апеляційної скарги засудженого ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції її доводи не перевірив, вказаних порушень процесуального закону не усунув і своє рішення належним чином не мотивував, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, що відповідно до ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_4

Отже, доводи касаційної скарги засудженого в цій частині є обґрунтованими, судові рішення підлягають скасуванню, а по кримінальному провадженні необхідно призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, а також перевірити інші доводи, зазначені в касаційній скарзі засудженого, в тому числі і щодо відсутності події кримінального правопорушення, доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, інших порушень кримінального процесуального закону, справу розглянути відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.