Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Літвінова Є.В., суддів: Орлянської В.І., Лагнюка М.М., за участю прокурора: Деруна А.І., засудженого захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв'язку) ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 20 листопада 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2014 року щодо нього,

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільненого 11 вересня 2009 року, за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 14 років.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 396 КК України, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено.

Вирішені питання щодо судових витрат та речових доказів по справі.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 09 жовтня 2011 року приблизно о 17 годині, в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в приміщенні веранди будинку АДРЕСА_1, під час спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, вирішив з'ясувати відносини з ОСОБА_10, а саме дізнатися хто вчинив вбивство його товариша - ОСОБА_11, у вчиненні якого ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 підозрювали ОСОБА_10

Під час з'ясування вказаних відносин, із - за відмови ОСОБА_10 зробити зізнання у вбивстві та обмові ним у вчиненні даного злочину ОСОБА_14, який є родичем ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 завдали ОСОБА_10 декілька ударів руками по обличчю, голові, тулубу та нижнім кінцівкам чим спричинили останньому, згідно висновку експерта, легкі тілесні ушкодження.

Після цього, ОСОБА_5, будучи впевненим у причетності ОСОБА_10 до вбивства його товариша ОСОБА_11, вирішив помститися ОСОБА_10, та з метою заподіяння йому смерті, і свідомо бажаючи настання невідворотних наслідків, у виді смерті, усвідомлюючи, що предмет який він обрав для завдання тілесних ушкоджень - металевий лом, який він приніс з подвір'я будинку, вказаним ломом наніс не менше п'яти ударів в область голови ОСОБА_10, не менше чотирьох ударів по руках, якими останній закривав голову, та не менше чотирьох ударів по нижнім кінцівкам потерпілого, чим спричинив останньому, згідно висновку експерта, тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя.

Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_10, діючи умисно та свідомо бажаючи спричинити смерть потерпілого, ОСОБА_5 завдав три удари ножем, який був у нього з собою, в життєво важливий орган - шию потерпілого, який у зв'язку з отриманими тяжкими тілесними ушкодженнями спричиненими ОСОБА_5 вже ніякого опору та захисту від посягання на його життя не чинив, та спричинив ОСОБА_10 колюче-ріжучі поранення в шию з права, з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, від яких настала смерть потерпілого на місці події від гострої крововтрати.

В цей же день, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 будучи очевидцями вбивства ОСОБА_10, заздалегідь не обіцяючи ОСОБА_5 приховати даний злочин, разом з ОСОБА_5 замотали труп потерпілого в ковдру, винесли його з місця вчинення злочину - з веранди будинку, що знаходиться за вищевказаною адресою та закопали на полі, розташованому поруч з АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2014 року вирок міськрайонного суду щодо ОСОБА_5 залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 порушує питання про скасування судових рішень щодо нього і направлення справи на нове розслідування у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, судом першої інстанції не надано належної оцінки показам ОСОБА_8, які були дані ним під час досудового слідства та безпосередньо у судовому засіданні щодо обставин вчинення вбивства ОСОБА_10, які суттєво різняться. Також зазначає, що суд першої інстанції формально перерахував докази у справі не обґрунтувавши, які з наведених доказів підтверджують чи спростовують його вину. Крім того, зазначає, що міськрайонним судом проігнорована явка з повинною ОСОБА_7, де в судовому засіданні 04.04.2012 року останній вказував на скоєння вбивства ОСОБА_10 саме ним.

Поряд з цим вказує, що апеляційний суд не врахував всі викладені в його апеляційній скарзі доводи, не взяв їх до уваги при винесені ухвали та безпідставно залишив вирок міськрайонного суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого в режимі відеоконференцзв'язку, захисника на підтримку доводів касаційної скарги; думку прокурора, який не погодився з касаційною скаргою, просив судові рішення залишити без зміни; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Суд першої інстанції не допустив порушень вказаних вимог закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що суд ретельно дослідив всі докази, зібрані у передбачений законом спосіб, дав їм належну оцінку, правильно визначив юридичну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_5, який частково визнав свою вину.

В той же час, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину суд послався на оголошені в порядку ст. 306 КПК України покази свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 які на досудовому слідстві пояснювали, що під час розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_5 останній їм сказав, що за ОСОБА_11 він помстився; на покази свідка ОСОБА_17 який на досудовому слідстві пояснював, що за день до того як знайшли труп ОСОБА_10 він у вечірній час ходив до ОСОБА_7 і той будучи у стані алкогольного сп'яніння розповів, що ОСОБА_8 та його товариш ОСОБА_5 вбили в нього на подвір'ї біля веранди ОСОБА_10, труп якого закопаний біля електроопори на полі поруч з АДРЕСА_1, але в дану розповідь ОСОБА_7 він не повірив і не придав цьому значення.

Також, суд обґрунтовано послався як на доказ вини засудженого на показання підсудного ОСОБА_7 який суду пояснив, що ОСОБА_5 наносив металевим ломом удари по голові та тілу ОСОБА_10, після чого ножем з чорною колодкою наніс кілька ударів в шию потерпілого, а потім ОСОБА_5 та ОСОБА_8 поклали труп на ковдру та винесли на поле, що розташоване навпроти його будинку та закопали. Аналогічні покази були надані ОСОБА_7 і під час досудового слідства та підтверджені останнім під час відтворення обстановки та обставин події і відображені в протоколі від 11.11.2011 року (т. 1 а.с. 197-216). Надані на досудовому слідстві та під час розгляду справи у суді показання ОСОБА_7 узгоджуються з висновком експерта № 97/238 д від 07.02.2012 року, з якого вбачається, що характер і локалізація виявлених при судово - медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 ушкоджень дозволяють зробити висновок, що вони могли утворитись за обставин, на які вказав ОСОБА_7 при проведенні відтворення обстановки та обставин події 11.11.2011 року (т. 2 а.с. 175-178);

на протокол очної ставки між ОСОБА_5 і ОСОБА_7 під час якої останній підтвердив свої покази та зазначив, що удари по голові металевим ломом ОСОБА_10 наносив ОСОБА_5, а також наносив потерпілому удари в область шиї металевим предметом схожим на ножа. Проте, ОСОБА_5 все заперечив та пояснив, що взагалі не був в с. Кожанка, Фастівського району, Київської області. Однак, в ході слідства показання ОСОБА_5 були перевірені і не знайшли свого підтвердження.

Тим більше, що у подальшому ОСОБА_5 свої покази змінив, і під час очної ставки між ним та ОСОБА_8 пояснив, що перебував у ОСОБА_7 по місцю його проживання під час вбивства ОСОБА_10, що металевим ломом удари по голові потерпілому не наносив, лише лякав його ломом, в ногу ножем удари ОСОБА_10 також не наносив, та зазначив, що саме ОСОБА_7 наніс декілька ударів обухом сокири в область голови ОСОБА_10, і в подальшому ОСОБА_7 наказав взяти лопату та йти копати яму на поле, коли разом з ОСОБА_8 повернулися з поля, побачили ОСОБА_10 на підлозі у веранді мертвим.

Ці покази суд на законних підставах не взяв до уваги та зазначив, що вони суперечать висновку експерта № 97/238 д від 07.02.2012 року, а також висновку експерта № 9/д/97/238 від 08.02.2012 року в якому зазначено, що характер ушкоджень на голові ( форма, характеристика країв і розміри ран, характер переломів кісток черепа), що були виявлені при судово - медичному дослідженні трупа ОСОБА_10 не дозволяють зробити висновок, що вони виникли в результаті ударів, обухом сокири.

А у висновку експерта № 324/11р./ц. від 13.01.2012 року зазначено, що при судово - цитологічному дослідженні змивів з металевого лому (об.3) виявлені мікроскопічні накладення крові, але видову та групову належність якої встановити не виявляється можливим в зв'язку з малою концентрацією білка в крові.

Таким чином, на думку колегії суддів, у процесі досудового, судового слідства були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мали значення для справи, а тому висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України ґрунтуються на сукупності достатніх, допустимих та відносних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і з достатньою повнотою досліджених судом, яким дана належна оцінка.

У цьому зв'язку доводи ОСОБА_5 по те, що суд формально перерахував докази у своєму вироку, є безпідставними.

Також, суд належним чином оцінив і виклав у вироку покази ОСОБА_8 надані ним на досудовому слідстві та під час розгляду справи у суді, і ці покази частково співпадають із доказами які містяться в матеріалах справи, що свідчить про намагання ОСОБА_8 применшити свою вину та ОСОБА_5

А тому твердження засудженого про неналежну оцінку судом показів ОСОБА_8 щодо обставин вчинення вбивства ОСОБА_10 є надуманими та спростовуються вироком суду.

Що стосується доводів засудженого про те, що міськрайонним судом проігнорована явка з повинною ОСОБА_7, де останній в судовому засіданні 04.04.2012 року вказував на скоєння вбивства ОСОБА_10 саме ним, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, як вбачається з матеріалів справи саме на підставі вказаного зізнання ОСОБА_7 постановою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2012 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування (т. 4 а.с. 32).

Однак, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2012 року вказана постанова міськрайонного суду за апеляційною скаргою прокурора була скасована як необґрунтована, а справа направлена на новий судовий розгляд в той же суд іншим складом суду.

Водночас, покази ОСОБА_7 від 04.04.2012 року в цій частині спростовано вищенаведеними доказами.

Крім того, з протоколу судового засідання вбачається, що під час нового судового розгляду у суді першої інстанції 18.03.2013 року обвинувачений ОСОБА_7 суду пояснив, що вбивство ОСОБА_10 скоїв саме ОСОБА_5, та зазначив чому він намагався взяти його вину на себе (т. 5 а.с. 71, 71 зв.).

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового та судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні навмисного вбивства або правильність застосування кримінального закону, не допущено.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані вірно. Підстав для сумніву в її правильності колегія суддів не вбачає.

Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. ст. 323, 334 КПК України.

У процесі розгляду справи в апеляційному порядку суд ретельно перевірив усі доводи апеляцій засудженого і його захисника, у тому числі і ті, які за змістом і суттю аналогічні викладеним в касаційній скарзі, й мотивовано відмовив в їх задоволенні, навівши відповідні мотиви прийнятого рішення. Вважати, що апеляційний суд допустився упередженості чи необ'єктивності при розгляді цієї справи або не виконав ті чи інші норми КПК (4651-17) , які були б підставою для зміни або скасування ухвали, колегією суддів не встановлено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Покарання призначене ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, усіх обставин справи, а тому є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

При перевірці матеріалів справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 лютого 2014 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_5 залишити без змін.