Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Ві Слинька С.С. і Мороза М. А., за участю прокурора захисника при секретарі Чупринської Є. М., ОСОБА_5, Мельник Г. А. розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 листопада 2014 року кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року щодо засудженого,

Зазначеним вироком

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 4 вересня 2013 року близько 19 години 20 хвилин на залізничному вокзалі на площі Героїв Сталінграду, 1 в м. Вінниці у невстановленої особи незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 64 г, та психотропні речовини, а саме: таблетки екстазі в кількості 48 штук, що містять метилендіоксимемфетамін, вагою 4, 35 г та порошкоподібну речовину білого кольору масою 42, 62 г, що містить метамфетамін, вагою 9, 38 г, що є великим розміром та перевіз за місцем свого проживання у квартиру АДРЕСА_1 які незаконно зберігав без мети збуту, та які 5 вересня 2013 року працівниками міліції під час огляду були виявлені та вилучені.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року щодо засудженого вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки вважає, що скорочений розгляд у кримінальному провадженні проведено незаконно, бо засуджений не розумів правових наслідків такого рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про залишення без задоволення скарги, перевіривши кримінальне провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Доводи захисника про те, що судовий розгляд щодо ОСОБА_7 у скороченому порядку проведено незаконно, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

За наслідками перевірки кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 повністю визнав себе винуватим у вчинені інкримінованого йому злочину, та зазначив, що не оспорює зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, а також йому зрозумілі роз'яснення головуючого щодо наслідків розгляду кримінального провадження в скороченому порядку і підтримав клопотанням прокурора про скорочений порядок дослідження доказів, а тому суд на законних підставах визнав можливим провести дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись показаннями обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, які характеризували особу (а.с. 89).

За таких обставин, підстав вважати, що суд розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону, як про це йдеться у касаційній скарзі захисника, немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 березня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_7 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.