Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді суддів при секретарі за участю прокурора Міщенка С.М., Григор'євої І.В., Єленіної Ж.М., Мельник Г.А. Вергізової Л.А. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 листопада 2014 року матеріали кримінального провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Харцизького міського суду Донецької області від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 січня 2014 року щодо ОСОБА_7

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Єнакієве Донецької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 28 січня 2014 року вирок щодо ОСОБА_7 змінено, його дії перекваліфіковано з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України і за цим законом призначено 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України. Скасовано ухвалу слідчого судді від 22.05.2013 року, якою накладено арешт на квартиру, що розташована АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7 на праві приватної власності. В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком та внесеними до нього змінами апеляційним судом, ОСОБА_7 визнано винним у тому, що працюючи завідуючим травматологічним відділенням комунальної установи "Центральна міська лікарня" м. Харцизька, 3 травня 2013 року, він шляхом шахрайства отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 6500 грн. за проведену 30 квітня 2013 року операцію по встановленню апарата "Ілізарова" її батьку ОСОБА_9

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 просить судові рішення щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 та 440 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому захисник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушені вимоги ст. 404 КПК України, оскільки цей суд не мав права розглядати обвинувачення, яке не було пред'явлено в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України щодо неповноти судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, які фактично оскаржуються захисником у касаційній скарзі. Крім того, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок. Тому доводи касаційної скарги про неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги не бере.

Доводи касаційної скарги захисника про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів провадження, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що при отриманні грошей за проведення операції та встановлення апарату "Ілізарова" хворому ОСОБА_9 ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 гроші в сумі 6500 грн. Ці обставини підтверджені зібраними у провадженні та дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема показаннями потерпілої ОСОБА_8, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та інших, заявою ОСОБА_8, даними протоколів огляду місця події, огляду грошових коштів, висновком хімічної експертизи, стенограмою розмови між ОСОБА_14 та ОСОБА_7, а також показання самого ОСОБА_7

Оскільки ОСОБА_7 отримав гроші за встановлення апарата "Ілізарова", який в лікарні був у наявності, ввівши при цьому в оману ОСОБА_14 про необхідність купівлі такого апарата для встановлення її батьку, тому апеляційний суд обґрунтовано перекваліфікував його дії з ч. 3 ст. 368 на ч. 1 ст. 190 КК України. При цьому апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що при отриманні грошей ОСОБА_7 діяв не як посадова особа, а як лікар.

Посилання захисника на порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки апеляційний суд діяв в межах обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_7 в суді першої інстанції, а справу переглядав за апеляційною скаргою захисника. При цьому апеляційний суд виходив з обставин, встановлених судом першої інстанції, правильно застосувавши закон, яким не погіршив становище ОСОБА_7

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а порушень вимог кримінального процесуального закону у провадженні не допущено, тому законних підстав для скасування судових рішень та закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_7 за доводами касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 433- 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Харцизького міського суду Донецької області від 21 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 28 січня 2014 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.