Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Міщенка С.М., Крещенка А.М.,

при секретарі судового засідання Гладкіх Л.М.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула 18 листопада 2014 року у м. Києві кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2014 року.

Вироком Кіровського міського суду Луганської області від 2 грудня 2013 року засуджено

ОСОБА_1, 1987 р. н., уродженця с. Донецький м. Кіровсь-ка Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, не судимого, громадянина України,

за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом трирічного іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених пп. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Апеляційний суд Луганської області 14.02.2014 скасував вказаний вирок в частині призначення покарання та постановив свій, яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України 3 роки позбавлення волі з позбавленням на 1 рік права керувати транспортними засобами.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 17.03.2012 о 22:45, керуючи автомобілем ВАЗ-2106 та рухаючись зі швидкістю 60 км/г по вул. 23-го Партз'їзду КПРС у м. Кіровська Луганської області, він порушив пп. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) та наїхав на пішохода ОСОБА_3, який рухався по тій же смузі проїжджої частини дороги у зустрічному напрямку, внаслідок чого потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, в тому числі - й тяжкі.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій, просить звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити оскаржене рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а доводи про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, необґрунтовані.

Так, призначаючи покарання, апеляційний суд дотримався загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 й думку потерпілого ОСОБА_3

Врахував суд й обставини, на які посилається захисник в касаційній скарзі, зокрема - що ОСОБА_1 не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, частково відшкодував потерпілому матеріальну шкоду. Як пом'якшуючі відповідальність обставини суд врахував щире каяття засудженого та сприяння у розкритті злочину.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для визнання призначеного покарання явно несправедливим та для застосування положень ст. 75 КК України.

Отже вирок апеляційного суду є законним та обгрунтованим.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Луганської області від 14 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.