Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

судді доповідача Суржка А.В.,

суддів: Орлянської В.І., Лагнюка М.М.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року, якою вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 липня 2014 року щодо нього залишено без змін,

вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 липня 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2010 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена,

за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, п. "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1 наприкінці серпня 2013 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, після 12-ої години на околиці с. Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області виявив один кущ дикоростучої коноплі і діючи з прямим умислом на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, обірвав листя з верхівками, висушив та подрібнив її руками, поклав до полімерного пакету і залишив зберігатися у своїй куртці за місцем свого проживання по АДРЕСА_2, для власного вживання без мети збуту.

В середині грудня 2013 року в першій половині дня, точну дату досудовим слідством не встановлено, одягнув куртку, в кишені якої знаходився пакунок з подрібненою коноплею, після чого у власних справах маршрутним транспортом направився у с. Червоноармійське Зачепилівського району Харківської області, де став тимчасово мешкати у свого знайомого ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 та час від часу у відсутності сторонніх осіб вживати коноплю, яку зберігав при собі.

28 лютого 2014 року о 16 годині в с. Червоноармійське Зачепилівського району Харківської області, під час проведення огляду домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, що проводився з письмової згоди останнього, у ОСОБА_1 з його згоди було вилучено полімерний пакет з речовиною рослинного походження в сухому стані та подрібненому вигляді, яка згідно висновку експертизи № 431 від 03.03.2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальна маса якого у перерахунку на суху речовину становить 13,0323 г.

Окрім того, ОСОБА_1 28 лютого 2014 року приблизно о 24 годині, керуючись корисливими мотивами, діючи повторно, умисно, шляхом вільного доступу пройшов на територію домоволодіння ОСОБА_3, яке розташоване по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав кутову шліфувальну машинку марки "Тиса МШУ-1100-125", з місця скоєння злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду у розмірі 187 гривень.

Крім того, ОСОБА_1 01 березня 2014 року приблизно о 10 годині, перебуваючи на території домоволодіння товариша ОСОБА_4 по АДРЕСА_4, з корисливих мотивів, повторно, зловживаючи довірою останнього, попросив надати йому велосипед для поїздки до магазину. Після того, як ОСОБА_4 надав ОСОБА_1 велосипед марки "України", який згідно висновку експертизи № 1290 від 10 квітня 2014 року становить 297 гривень, останній 02 березня 2014 року продав його в с. Перше Травня Зачепилівського району Харківської області невідомій особі за 150 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року вищезазначений вирок суду залишений без змін. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) відмовлено.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України, та правильності кваліфікації його дій, ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому посилається на те, що суд апеляційної інстанції відмовив йому у задоволенні клопотання про застосування до нього ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році", а послався на п. "в" ч. 1 ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та на ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році", які унеможливлюють задоволення заявленого клопотання, на які він не вказував.

Перевіривши касаційну скаргу, дотримання засудженим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, що викладені у вироку суду першої інстанції, та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309 КК України, засудженим не оскаржуються.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам статей 50, 65, 70, 71, 72 КК України, є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів.

Положеннями ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році" передбачено, скоротити наполовину невідбуту частину покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, та інші покарання, не пов'язані з позбавленням волі, які не підлягають звільненню від відбування покарання на підставі статей 1-5 цього Закону.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в порядку ст. 404 КПК України, перевіривши ретельно всі її доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, та розглянувши клопотання засудженого про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , не знайшов підстав для зміни вироку районного суду та зменшення йому покарання, а також для застосування до нього Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) .

З огляду на вимоги ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році", амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні". А пунктом "в" ч. 1 ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" з урахуванням останніх змін, внесених згідно Закону України № 1246-VII від 06 травня 2014 року (1246-18) , передбачено, що амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.

Так, як вбачається з доданої до касаційної скарги копії ухвали суду апеляційної інстанції, апеляційний суд, керуючись положеннями п. "в" ч. 1 ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році", відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього вимог Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , оскільки, згідно з даних вироку та кримінального провадження, він раніше двічі засуджувався: вироками Новомосковського міського суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2007 року та 16 серпня 2010 року за злочини, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі, тобто має дві непогашені судимості за вчинення тяжких злочинів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та належним чином вмотивованою.

Доводи засудженого про те, що апеляційний суд незаконно відмовив йому у задоволенні клопотання та не скоротив наполовину невідбуту частину покарання, як передбачає ст. 6 Закону України "Про амністію у 2014 році", і при цьому послався на п. "в" ч. 1 ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та на ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році", з огляду на вищевикладене не заслуговують на увагу.

Таким чином, підстав які були би безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів -

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року, якою вирок Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 липня 2014 року щодо нього залишено без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.