Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Чуйко О.Г., суддів: Наставного В.В., Колесниченка В.М., при секретарі Гладких Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080140004763, за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2014 року щодо

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Краматорськ Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє 14.02.2007 року вироком Приазовського районного суду Запорізької області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 6 років позбавлення волі. Звільненого умовно достроково постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 16.12.2010 року на невідбуту частину покарання 1 рік 6 місяців 6 днів,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

за участю прокурора Деруна А.І.,

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 січня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2014 року задоволено апеляційну скаргу прокурора та скасовано вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 в частині призначення покарання.

Засуджено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

У решті вирок залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить змінити вирок апеляційного суду та призначити засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що при призначенні покарання не було враховано ту обставину, що засуджений повністю відшкодував завдану шкоду, працює, характеризується позитивно.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_5 засуджено за те, що він 13 жовтня 2013 року, у нічний час, перебуваючи у подвір'ї буд. № 129 по вул. Леніна у м. Мелітополі, за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, незаконно заволодів належним ОСОБА_6 автомобілем "Ваз 2101", завдавши потерпілому шкоду на суму 9 000 грн.

6 листопада 2013 року, приблизно о 23 год., перебуваючи поблизу буд. № 36/8 по просп. 50 років Перемоги у м. Мелітополі ОСОБА_5 незаконно заволодів належним ОСОБА_8 автомобілем "Ваз 21063", завдавши потерпілому шкоду на суму 13 635 грн.

7 листопада 2013 року, у нічний час ОСОБА_5, перебуваючи поблизу буд. № 8 по просп. 50 років Перемоги у м. Мелітополі, за попередньою змовою з особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, таємно викрали з автомобіля "Ваз 2103" належне потерпілій ОСОБА_9 майно, загальною вартістю 2 100 грн.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за які його засуджено та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судом апеляційної інстанції, при скасуванні вироку щодо ОСОБА_5 в частині призначення судом покарання було зазначено, що місцевим судом в недостатній мірі було враховано дані про особу засудженого.

У відповідності до вимог закону, апеляційним судом при призначенні покарання ОСОБА_5 було враховано характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є злочином середньої тяжкості, а один - тяжким, конкретні обставини справи, в тому числі те, що ОСОБА_5 неодноразово судимий за вчинення злочинів, у тому числі корисливих, посередні характеристики, дані про особу засудженого, на які є посилання у касаційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстав вважати призначене покарання несправедливим внаслідок суворості у колегії суддів немає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.