Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_2,

вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2014 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2012 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, штраф сплачено 10 квітня 2012 року, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 роки; за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілих: ОСОБА_1 - 41 000 гривень; ОСОБА_3 - 15 000 гривень; ОСОБА_4 - 28 221 грн. 50 коп.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 16 грудня 2012 року, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, діючи повторно, знаходячись біля будинку № 4-а по вул. Леппіка в м. Запоріжжя, пообіцявши ОСОБА_3 відремонтувати застібку на належному останньому золотому браслеті, 585 проби вагою 40 г, взяв указаний золотий браслет, не маючи наміру його повертати, та в цей же день здав його в ломбард, завдавши при цьому потерпілому матеріальної шкоди на 15 000 гривень.

Крім того, 10 лютого 2013 року, приблизно о 10 годині, ОСОБА_2, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, діючи повторно, знаходячись в приміщенні ТЦ "Інтрейд", розташованому по пр. Леніна, 53 в м. Запоріжжя, пообіцявши ОСОБА_1 придбати мобільний телефон, телевізійну та комп'ютерну техніку, взяв у нього грошові кошти у сумі 41 000 гривень, не маючи при цьому наміру купувати вказану техніку, кошти не повернув, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.

Також, в період часу з 26 липня 2013 року по 01 серпня 2013 року, ОСОБА_2, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, належній ОСОБА_4, діючи умисно з корисливих мотивів, повторно, із шухляди таємно викрав золоті вироби та грошові кошти, розпорядившись ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 30 471 грн. 50 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2014 року вищезазначений вирок суду залишений без змін.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_2 та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначені вирок та ухвала підлягають скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Вказує, що районний суд безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, оскільки останній після постановлення вироку поводився зухвало, повертати завдану шкоду не має наміру, тому в його поведінці не вбачається щирого каяття, що визнали суди як пом'якшуючу вину обставину.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання потерпілим порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі потерпілим не оспорюються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Також згідно з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання крім іншого й у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, та встановлює, відповідно до ч. 4 вказаної статті цього Кодексу, іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, районний суд врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, не відшкодування в повному обсязі матеріальної шкоди, думку потерпілих про призначення максимальної міри покарання, данні про особу винного, який раніше судимий, вину визнав у повному обсязі, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та сприяння органам досудового розслідування у розкритті злочинів, позитивну характеристику з місця проживання, а також те, що на обліку в психіатричній лікарні й наркологічному диспансері не перебуває, та обґрунтовано визнав, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства й звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши при цьому максимальний термін іспитового строку.

Призначене ОСОБА_2 покарання є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 65, 75 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.

Доводи касаційної скарги потерпілого, які аналогічні доводам його апеляційної скарги про безпідставне звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, не обґрунтовані, оскільки всі обставини справи належним чином враховані судом першої інстанції при призначенні останньому покарання.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілих, перевіривши ретельно всі їх доводи, не знайшов підстав для скасування вироку районного суду у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та належними чином вмотивованою.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_2, а тому вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2014 року щодо ОСОБА_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.