Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В., суддів: Єленіної Ж.М., Леона О.І., за участю прокурора Деруна А.І., захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 11 листопада 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 17 червня 2014 року щодо них.

Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2012 року засуджено:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

за ч. 3 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла; за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 21 грудня 2010 року) - до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 3 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла; за ч. 1 ст. 209 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла; за ч. 2 ст. 216 КК України (в редакції від 10 липня 2003 року) - до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн; за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції від 21 грудня 2010 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

за ч. 2 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 3 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла; за ч. 2 ст. 216 КК України (в редакції від 10 липня 2003 року) - до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн; за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції від 21 грудня 2010 року) - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

За вироком суду ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, з урахуванням змін, внесених вироком апеляційного суду, визнано винуватими і засуджено за вчинення ними злочинів за таких обставин.

Так, на початку 2011 року ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_7 та іншими невстановленими слідством особами, домовилися про вчинення злочинів, пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням, перевезенням та збутом іноземної валюти в особливо великих розмірах, а також збутом марок акцизного збору для маркування тютюнових та алкогольних виробів і талонів про проходження державного технічного огляду колісних транспортних засобів, а ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - про вчинення злочинів, пов'язаних із ввезенням в Україну з метою збуту та зі збутом підробленої іноземної валюти в особливо великих розмірах.

На виконання злочинних намірів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 незаконно придбали у невстановлених слідством осіб підроблені бланки талонів про проходження державного технічного огляду транспортних засобів та підроблені марки акцизного збору з метою їх подальшого збуту.

Після чого ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_7 та іншими невстановленими слідством особами придбали у невстановлених слідством осіб 2000 підроблених дол. США з метою збуту, з яких 500 дол. на початку лютого 2011 року ОСОБА_9 передав. в м. Кам'янці-Подільському ОСОБА_8, який попередньо домовився про їх збут, а також про збут акцизних марок та техталонів із громадянином ОСОБА_10

11-го та 23 лютого 2011 року ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 в м. Кам'янці-Подільському під час проведення оперативної закупівлі незаконно збув закупнику під зміненим прізвищем ОСОБА_10 за 350 грн 3 підроблених талони технічного огляду, 9 марок акцизного збору вартістю 6,80 грн та 8 марок вартістю 4,30 грн, за 1600 грн - підроблених 500 дол. США та повторно за 90 грн - 46 марок акцизного збору.

10 березня 2011 року ОСОБА_8 умисно вчинив дії, спрямовані на приховання та маскування незаконного походження коштів чи володіння ними, що виразилося в оренді банківської скриньки, а так само набуття, володіння та використання одержаних унаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що призвело до легалізації (відмивання) коштів в розмірі 12 000 дол. США

Крім того, у період із кінця лютого по 26 березня 2011 року ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_7 та іншими невстановленими слідством особами незаконно придбали і збули в м. Хмельницькому підроблену іноземну валюту в особливо великому розмірі - 34 000 дол. США (за курсом НБУ - 282 498 грн) за справжніх 12 000 дол. США.

У період із 08 серпня 2009 року по 26 березня 2011 року ОСОБА_7 умисно використовував шляхом встановлення на лобове скло свого автомобіля марки "Ауді" (реєстраційний номер НОМЕР_1) завідомо підроблений документ - талон про проходження державного технічного огляду транспортних засобів.

Апеляційний суд Хмельницької області, частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора. Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 в частині призначення покарання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 199 КК України та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за частинами 2, 3 ст. 199 КК України скасував і постановив вважати засудженими:

ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 358 КК України - до покарання у виді арешту на строк 3 місяці і на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Призначено ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 199 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла;

ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 216 КК України (в редакції 10 липня 2003 року) - до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн; за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції від 21 грудня 2010 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; ОСОБА_9 призначено за ч. 2 ст. 199 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року) покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 199 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року) у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 199, ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 358 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_9 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла та у виді штрафу в розмірі 8500 грн;

ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 216 КК України (в редакції 10 липня 2003 року) - до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн; за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції від 21 грудня 2010 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 1 ст. 209 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк 2 роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла та автомобіля марки "Фольксваген Пассат" 1998 року випуску, кузов НОМЕР_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2).

Призначено ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 199 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року) покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 199 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року) покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла та автомобіля марки Фольксваген Пассат", 1998 року випуску, кузов НОМЕР_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2).

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 199, ч. 1 ст. 209, ч. 2 ст. 216, ч. 2 ст. 358 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, із конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла та зазначеного автомобіля, що знаходиться на зберіганні в гаражі управління СБУ у Хмельницькій області, та у виді штрафу в розмірі 8500 грн.

У решті вирок суду щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить вирок суду щодо нього в частині його засудження за ч. 3 ст. 199 КК України скасувати і справу в цій частині закрити за відсутності в його діях складу зазначеного злочину. Вважає, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону, допустив неповноту й однобічність судового слідства, що призвело до невідповідності висновків фактичним обставинам, викладеним у вироку, та неправильного застосування кримінального закону. Звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду не на підставі м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тому за наслідками нового апеляційного розгляду йому безпідставно було посилено покарання та не застосовано вказану норму закону.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та про направлення справи на новий апеляційний розгляд. На думку засудженого, в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 209 КК України. Крім того, вважає, що апеляційний суд безпідставно посилив йому покарання, а тому вирок цього суду не відповідає вимогам статей 334, 400 КПК України 1960 року.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду і змінити вирок суду першої інстанції, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. На думку ОСОБА_9, апеляційний суд, постановляючи обвинувальний вирок, не зважив на вимоги ст. 400 КПК України 1960 року, і незаконно посилив йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників на підтримання доводів у поданих касаційних скаргах, думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, постанови відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року суд касаційної інстанції керується статтями 370цього Кодексу і не переглядає судові рішення на підставах однобічності й неповноти дізнання та досудового слідства щодо невідповідності висновків суду у вироку фактичним обставинам справи. Натомість саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.

З огляду на це колегія суддів при вирішенні питань, поставлених у касаційних скаргах, виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції і в межах поданої апеляції перевірених колегією суддів апеляційного суду.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 199 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за частинами 2, 3 ст. 199, ч. 2 ст. 216 КК України у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, і є обґрунтованими.

Разом із тим, постановляючи вирок та засуджуючи ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, суд повинен був урахувати, що кримінальна відповідальність за вказаною статтею настає в разі вчинення особою хоча б однієї з таких дій, що передували легалізації (відмиванню) доходів: 1) фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння; 2) дій, спрямованих на приховання чи маскування: а) незаконного походження таких коштів або іншого майна; б) володіння ними; в) прав на такі кошти або майно; г) джерела їх походження; д) місцезнаходження; е) переміщення; 3) набуття, володіння або використання таких коштів чи іншого майна.

Відповідальність за ці дії настає лише в тому разі, коли кошти або інше майно, що є предметом легалізації, були одержані внаслідок вчинення протиправного діяння (передбаченого п. 1 примітки до ст. 209 КК, яке передувало легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом) і зазначені дії були вчинені умисно з метою надання правомірного вигляду володінню, використанню, розпорядженню такими коштами або майном, їх набуттю чи для приховання джерел їх походження.

Між тим, апеляційний суд не врахував і не взяв до уваги того, що ОСОБА_8 не ставив на меті довести законність походження грошей, а його дії не були спрямовані на легалізацію коштів з метою надання правомірного вигляду їх набуття. Дії засудженого були направлені на заволодіння грошима та подальше розпоряджання ними на власний розсуд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 209 КК України, адже його дії не утворювали складу цього злочину.

Також з матеріалів справи убачається, що, крім іншого, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 притягнуто до кримінальної відповідальності за збут підроблених документів - талонів технічного огляду, що видаються і посвідчуються підприємством, установою, організацією, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, що надають права або звільняють від обов'язків за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 2 ст. 358 КК України та ОСОБА_7 за використання завідомо підробленого документа - талона технічного огляду, тобто за ч. 3 ст. 358 КК України. Законом України від 5 липня 2011 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" (3565-17) внесено зміни до Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) , а саме до статей 35, 37, і скасовано обов'язковий технічний огляд транспортних засобів для легкових автомобілів та заборону експлуатації таких без технічного огляду.

В силу ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК України закон, який скасовує або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання законом чинності, у тому числі й на осіб, які відбувають покарання.

Виходячи з положень названих законів вчинене ОСОБА_8, ОСОБА_9 на початку лютого 2011 року інкриміноване їм діяння за ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції від 21 грудня 2010 року), а ОСОБА_7 у період із серпня 2009 року по 26 березня 2011 року - відповідно за ч. 3 ст. 358 КК України на час постановлення рішення не може визнаватися злочином, оскільки законодавством України не передбачено такого офіційного документа, як талон державного технічного огляду.

Відповідно до ст. 400-1 КПК України 1960 року касаційний суд, установивши обставини, передбачені ст. 6 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову в цій частині й закриває справу.

Тому судове рішення щодо ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 358 КК України та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 358 КК України підлягає скасуванню, а справа щодо них за цим обвинуваченням - закриттю в зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Крім того, заслуговують на увагу доводи у скаргах ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про порушення апеляційним судом вимог ст. 400 КПК України 1960 року у зв'язку з посиленням покарання, призначеного засудженим.

Так, згідно зі ст. 399 КПК України 1960 року вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими, зокрема для суду першої чи апеляційної інстанцій при повторному розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 400 КПК України 1960 року посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м'якістю покарання або у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за скаргою прокурора або потерпілого чи його представника.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2013 року було скасовано ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області від 31 січня 2013 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, якою вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 25 вересня 2012 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 209 КК України скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Постановлено вважати засудженим ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; ч. 3 ст. 199 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке його власністю, крім житла; за ч. 2 ст. 216 КК України (в редакції від 10 липня 2003 року) до штрафу в розмірі 8500 грн; ч. 2 ст. 358 КК України (в редакції від 21 грудня 2010 року) - до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_8 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

Цей вирок у частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 199 КК України скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито за недоведеністю його участі у вчиненні вказаного злочину.

Постановлено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці, звільнено його з-під варти в залі суду.

Автомобіль марки "Фольксваген Пассат", (реєстр. № НОМЕР_2), що належить ОСОБА_8, виключено з акта опису майна, яке підлягає конфіскації та поверненню власнику. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Касаційним судом вказану ухвалу апеляційного суду було скасовано на підставі істотного порушення кримінально-процесуального закону, а не через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених унаслідок м'якості у зв'язку з безпідставністю застосування ст. 69 КК України.

Суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи, постановивши свій вирок, порушив вимоги ст. 400 КПК України 1960 року і незаконно погіршив становище засуджених.

За таких обставин постановлені у справі рішення є такими, що підлягають зміні, а призначене засудженим основне покарання за окремі злочини, а також за сукупністю злочинів має бути знижене до строку, визначеного попереднім вироком.

Підставі для застосування щодо ОСОБА_9 ст. 75 КК України, як про це порушується питання в касаційній скарзі, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були підставами для скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційні скарги засуджених задовольнити частково.

Вироки Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2012 року та Апеляційного суду Хмельницької області від 17 червня 2014 року в частині засудження ОСОБА_8, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 358 КК України та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 358 КК України скасувати, справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року за цим обвинуваченням закрити за відсутністю в їх діянні складу злочину.

Вироки Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 вересня 2012 року та Апеляційного суду Хмельницької області від 17 червня 2014 року в частині засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 209 КК України скасувати і закрити справу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року.

Виключити із вироків рішення про призначення ОСОБА_8 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України.

Вирок Апеляційного суду Хмельницької області від 17 червня 2014 року щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в частині призначеного покарання змінити.

Пом'якшити ОСОБА_7 призначене за ч. 3 ст. 199 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді позбавлення волі до 3 років 6 місяців із конфіскацією всього майна, що є його власністю, крім житла.

Пом'якшити ОСОБА_8 призначене за ч. 2 ст. 199 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України покарання до 3 років 6 місяців позбавлення волі та за ч. 3 ст. 199 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла, та автомобіля марки Фольксваген Пассат", 1998 року випуску, кузов НОМЕР_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2), а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 199, ч. 2 ст. 216 КК України, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла та автомобіля марки Фольксваген Пассат", 1998 року випуску, кузов НОМЕР_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2);

ОСОБА_9 пом'якшити призначене за ч. 2 ст. 199 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України покарання до 3 років 6 місяців позбавлення волі та за ч. 3 ст. 199 КК України (в редакції від 05 квітня 2001 року) із застосуванням ст. 69 КК України до 4 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 і 3 ст. 199, ч. 2 ст. 216 КК України, визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, крім житла.

У решті судові рішення залишити без зміни.