Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Суржка А.В., Тельнікової І.Г.,

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1,

вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 липня 2014 року засуджено

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернівці, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 06 квітня 2014 року о 22 год. 55 хв., знаходячись у громадському місці, а саме в магазині "Норма", розташованому по вул. Руській, 219-Є у м. Чернівці, грубо порушуючи громадський порядок, маючи заздалегідь приготовлений придбаний для стрільби револьвер марки "SNIPE-4" серійний номер НОМЕР_1 для нанесення тілесних ушкоджень, але маючи раптово виниклі неприязні відносини до охоронця магазину ОСОБА_2, в присутності інших працівників магазину та сторонніх осіб, виражаючи явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки та діючи умисно, здійснив вистріл у плече працівника вказаного магазину ОСОБА_3, спричинивши потерпілому легке тілесне ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров'я, також протиправні дії ОСОБА_1 призвели до зриву режиму роботи магазину.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2014 року вищезазначений вирок суду залишений без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 296 КК України, вважає, що зазначені вирок та ухвала підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.

Вказує, що районний суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, оскільки поведінка останнього під час вчинення злочину свідчить про його неврівноваженість, схильність до неправомірної поведінки, бажання показати свою винятковість, самолюбство, пов'язане з неповагою до іншої особи та людської гідності та інше. Крім того зазначає, що апеляційний суд в ухвалі не навів переконливих аргументів для спростування доводів прокурора про незаконність застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України. Тому ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за обставин, зазначених у вироку, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Також згідно з положеннями ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання крім іншого й у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, та встановлює, відповідно до ч. 4 вказаної статті цього Кодексу, іспитовий строк тривалістю від одного до трьох років.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, районний суд врахував усі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, данні про особу винного, який раніше не судимий, щиро розкаявся та активно сприяв встановленню істини по справі, просив вибачення у потерпілого в судовому засіданні, частково визнав цивільний позов, від якого потерпілий в подальшому відмовився, наявність на утриманні малолітньої дитини, а також запевнення суду щодо його подальшої бездоганної поведінки, та обґрунтовано визнав, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши при цьому максимальний термін іспитового строку.

Призначене ОСОБА_1 покарання є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам статей 65, 75 КК України, з яким погоджується і колегія суддів.

Доводи касаційної скарги прокурора, які аналогічні доводам апеляційної скарги першого заступника прокурора Чернівецької області, про безпідставне звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням враховуючи його неврівноваженість та схильність до неправомірної поведінки, бажання показати свою винятковість, самолюбство, пов'язане з неповагою до іншої особи та людської гідності, не заслуговують на увагу, оскільки вказане відноситься до кваліфікуючих ознак вчиненого злочину, а також належним чином враховано районним судом при призначенні останньому покарання.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Чернівецької області, перевіривши ретельно всі її доводи, не знайшов підстав для скасування вироку районного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та належними чином вмотивованою.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судових рішень щодо ОСОБА_1, а прокурором у касаційній скарзі не наведено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б слугували безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень, тому вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Чернівецької області на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2014 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.