Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М. Й., суддів Крижановського В. Я., Слинька С. С., за участю прокурора захисника засудженого Саленка І. В., ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 листопада 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 серпня 2013 року щодо нього.

Зазначеним вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останнього разу - вироком Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2012 року за ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК України на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 289 КК України - на строк 5 років з конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 307 КК України - на строк 6 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного зазначеним вироком приєднано невідбуте покарання за вироком Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2012 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць з конфіскацією майна, яке є його власністю.

Згідно з цим вироком ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_6 05 липня 2011 року приблизно о 21.00 год., перебуваючи у маршрутному таксі сполученням Кузнецовськ-Рівне, неподалік с. Катеринівки Сарненського району Рівненської області повторно таємно викрав із жіночої сумки ОСОБА_7 її мобільний телефон з сім-карткою, спричинивши їй матеріальної шкоди на суму 816 грн.

Крім того, ОСОБА_6 23 липня 2012 року приблизно о 15.00 год. повторно поблизу приміщення Сарненської центральної районної лікарні, розташованої по вул. Ковельській. 7 у м. Сарнах шляхом вільного доступу таємно викрав мопед марки "Alphamoto 12", спричинивши його власнику - ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 2 666 грн.

Також, ОСОБА_6, діючи повторно у м. Сарнах Рівненської області збув громадянам зі зміненими анкетними даними психотропну речовину, обіг якої обмежено, метамфетамін (первітин), а саме:

- 14 серпня 2012 року приблизно о12.00 год. в під'їзді будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 - 0,018 г за 250 грн;

- 31 серпня 2012 року приблизно о 20.00 год. поблизу магазину "Соломія", розташованого по вул. 17-го вересня ОСОБА_10 - 0,048 г за 500 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 серпня 2013 року цей вирок районного суду змінено, постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 2 ст. 307 КК України - на строк 6 років з конфіскацією 1/2 частини майна, яке належить йому на праві власності.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_6 з урахуванням невідбутого покарання за вироком Рокитнівського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2012 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією Ѕ частини майна яке є власністю засудженого.

За ч. 2 ст. 289 КК України ОСОБА_6 виправдано за відсутністю у його діях складу злочину.

У решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині засудження його за ч. 2 ст. 307 КК України у зв'язку з істотними порушеннями процесуального закону. При цьому засуджений також посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на однобічність й неповноту судового й досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого, які підтримали касаційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

У скарзі засуджений порушує питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року не підлягають перегляду в касаційному порядку, а отже, при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Як убачається з матеріалів справи, доводи щодо своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих засудженому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 висловлював під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано визнали ці доводи безпідставними. Свої висновки щодо винуватості ОСОБА_6, із якими погодилась і колегія суддів суду касаційної інстанції, суд першої інстанції належним чином умотивував у постановленому судовому рішенні. Ці висновки підтверджено доказами, які суди ретельно перевірили та належним чином оцінили.

Жодних даних, що ставили би під сумнів достовірність наявних у справі доказів, у тому числі показань свідків, матеріалів, отриманих у результаті проведення оперативних закупівель, а також даних, наявних у висновках експертизи та у протоколах інших слідчих дій у справі, під час перевірки матеріалів справи не встановлено. Ці докази узгоджуються між собою, а підстав вважати їх недостовірними з матеріалів справи не вбачається.

Також, у результаті перевірки матеріалів справи не встановлено даних, які б підтверджували вказівку засудженого на фальсифікацію доказів у справі.

Що стосується доводів засудженого про наявність у нього алібі на час вчинення збуту психотропної речовини, що випливає з показань його сестри ОСОБА_11, то ці показання, як видно з матеріалів справи не залишились поза увагою суду першої інстанції, але суд обґрунтовано поставився до них критично, оскільки вони не виключали можливість ОСОБА_6 вчинити інкримінований йому злочин.

Вказівки засудженого про те, що під час допиту залегендованих осіб, анкетні дані яких були змінені, які здійснювали у нього закупки психотропної речовини, вони не могли описати його зовнішність та номер мобільного телефону, через який вони зв'язувались із ним, що робить їх показання сумнівними та спростовує його винуватість у вчинення збуту психотропної речовини є безпідставними, оскільки доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні двох епізодів злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, як видно з матеріалів справи, базується не лише на показаннях цих осіб, а й на сукупності інших доказів у справі.

Твердження засудженого про застосування до нього в ході досудового слідства недозволених методів фізичного та психологічного впливу, то вони є неспроможними, оскільки така скарга ОСОБА_6 перевірялась.

За результатами такої перевірки прокурор прокуратури Сарненського району, перевіривши факти наведені у зазначеній скарзі засудженого,

08 листопада 2012 року постановив постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно слідчого СВ Сарненського РВ УМВС України у Рівненській області ОСОБА_12 за фактом зловживання владою або службовим становищем та перевищенням влади працівником міліції, за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 1 ст. 365 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину.

Також не можна вважати істотним порушенням процесуального закону незадоволення судом клопотань ОСОБА_6, оскільки позитивне вирішення заявленим у ході судового розгляду клопотань є правом суду, а не його обов'язком.

Крім того, аналогічні доводи, наведені у касаційній скарзі, були наведені в апеляції засудженого, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_6, то воно обрано судом відповідно до вимог закону в межах санкції статті, яка передбачає вчинення злочину, за який його було засуджено.

Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання несправедливим, унаслідок його суворості чи підстав для його пом'якшення, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 23 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 28 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.