Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г. О.,

суддів: Сахна Р. І., Єлфімова О. В.,

за участю

прокурора Лисого С. Л.,

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 березня 2014 року.

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимості не має, засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 09 квітня 2012 року приблизно о 23.00 год. у будинку АДРЕСА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час сварки умисно завдав ОСОБА_2 удару ножем, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження. Після чого ОСОБА_1 викликав швидку допомогу та міліцію.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального та істотне порушення кримінального-процесуального законів, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. На думку прокурора, апеляційний суд, залишивши поза увагою те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на позбавлення життя потерпілого, безпідставно апеляцію державного обвинувача залишив без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав, що касаційна скарга є необґрунтованою, перевіривши та дослідивши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновку про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, суд дійшов на підставі доказів, перевірених у судовому засіданні, яким дав належну оцінку у вироку.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи та законі.

Орган досудового слідства кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, як закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_2 і з таким обвинуваченням справа надійшла до місцевого суду.

В результаті розгляду справи, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не мав наміру вбивати ОСОБА_2, а тому кваліфікував дії винного за ч. 1 ст. 121 КК, як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. На обґрунтування кваліфікації дій ОСОБА_1 за вказаною нормою КК суд послався на показання потерпілого, свідка, експерта ОСОБА_3, дані ними в судовому засідання, а також на наявні в матеріалах справи докази.

Згідно з показаннями ОСОБА_1, під час сварки він, не маючи умислу на вбивство, завдав удару ножем ОСОБА_2, а коли той впав, злякавшись та зрозумівши, що сталося, викликав швидку допомогу та міліцію. Такі показання засудженого ОСОБА_1 підтвердила свідок ОСОБА_4

Про те, що ОСОБА_1 один раз ударив ножем ОСОБА_2 у грудну клітину, показав у судовому засіданні місцевого суду експерт

ОСОБА_3, який проводив судово-медичну експертизу.

З урахуванням суб'єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій, яке є визначальним при відмежуванні умисного вбивства від заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, а також сукупності усіх зібраних доказів у справі, зокрема показань свідка та потерпілого про характер злочинних дій винного й причини їх припинення, знаряддя злочину, висновку судово-медичної експертизи про локалізацію та характер ушкоджень, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не мав умислу на вбивство ОСОБА_2, а тілесного ушкодження заподіяв йому під час сварки без мети позбавити життя.

Таким чином, усі обставини справи суд дослідив всебічно, повно й об'єктивно, зібраним доказам дав належну оцінку в їх сукупності і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та конкретних обставин справи, а також з урахуванням обставин, що обтяжує та пом'якшує покарання. Вважати призначене ОСОБА_1 покарання надмірно суворим чи невиправдано м'яким у колегії суддів не має підстав.

Як убачається з матеріалів справи, наведені в апеляції доводи прокурора суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав безпідставними і належним чином мотивував у своєму рішенні висновки, з якими погоджується колегія суддів. Вони підтверджуються доказами, ретельно перевіреними і належним чином оціненими судом апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Істотних порушень КПК 1960 (1001-05) року, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу, колегія суддів не виявила.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК 2012 (4651-17) року, колегія суддів

Вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.