Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула 4 листопада 2014 року в м. Києві касаційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_1 на постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 6 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2013 року в справі про оскарження постанови слідчого прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи.

З матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого прокуратури Монастирищенського району Вітер С.А. від 19.02.2012 відмовлено, через відсутність ознак злочину, у порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 про вчинення щодо нього працівниками Монастирищенського РВУ МВС України в Черкаській області злочинів, передбачених ст. ст. 364, 365 КК України, під час його тримання на досудовому слідстві в якості підозрюваного у Монастирищенському ІТТ.

Вищезазначеним рішенням місцевого суду залишено без зміни вказану постанову слідчого, а скаргу на неї ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2013 року апеляцію ОСОБА_1 залишено без задоволення через її необґрунтованість, а оскаржене ним рішення суду першої інстанції - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки його скаргу розглянуто неповно та однобічно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив залишити без зміни оскаржені рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У заяві про злочин ОСОБА_1 стверджував, що 30.03.2011 його було доставлено в Монастирищенський РВ УМВС України в Черкаській області де більше 10 годин утримували в якості підозрюваного не в ІТТ, а у непристосованому "боксі" без туалету, внаслідок чого він спробував вчинити самогубство, через що його було доставлено у Монастирищенську ЦРЛ.

Оскільки вищезазначені обставини не підтвердились, слідчий прокуратури за наслідками проведеної перевірки заяви про злочин відмовив у порушенні кримінальної справи.

Оскаржені рішення місцевого та апеляційного судів, які залишили скаргу ОСОБА_1 на вищезазначену постанову слідчого без задоволення, є законними та обґрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 236-2 КПК України 1960 року, розглядаючи скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суд першої інстанції перевіряє, чи було при цьому виконано вимоги ст. 99 КПК України 1960 року, в залежності від чого приймає відповідне рішення.

В даній справі місцевий суд дотримався вказаних вимог закону та встановив, що зазначені в оскарженій постанові слідчого висновки про відсутність підстав до порушення кримінальної справи ґрунтуються на матеріалах перевірки заяви ОСОБА_1 про вчинення щодо нього злочинів.

Зокрема, крім іншого, суд встановив, що згідно даним Журналу медичної допомоги ІТТ та довідки Монастирищенської ЦРЛ, 30.03.2011 до ОСОБА_1 не викликалась медична допомога та його не доставляли у лікарню.

Через те, що доводи заявника не знайшли свого підтвердження, слідчий, як правильно визнав місцевий суд, ухвалив обґрунтовану постанову про відмову, на підставі вимог п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року, в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Однобічність чи неповнота розгляду справи, на які посилається в касаційній скарзі ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 367 КПК України самі по собі можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку, тоді як скасування в касаційному порядку постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду, згідно ч. 1 ст. 398 КПК України, можливе з інших підстав, які в касаційній скарзі не зазначені.

Апеляційний суд розглянув справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст постановленої ним ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 розділу ХІ "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Постанову Монастирищенського районного суду Черкаської області від 6 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 квітня 2013 року в справі про оскарження постанови слідчого прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 про злочини залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.