Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Чуйко О.Г., Колесниченка В.М.

при секретарі Гладкіх Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013110050003116, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

захисника ОСОБА_2,

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 стверджують про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання. Вказують, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, ураховуючи ті обставини, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав вину, щиро кається, активно сприяв розкриттю злочину, за період перебування в ізоляторі тимчасового тримання порушення режиму не допускав та характеризувався позитивно, має незадовільний стан здоров'я, був працевлаштований та здійснював догляд за непрацездатними батьками. Посилаються на невмотивованість рішення Апеляційного суду м.Києва про призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, крім житла. Зазначають вимогу про зміну вироку Апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 та звільнення його від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Вироком Оболонського районного суду м.Києва від 01 липня 2013 року ОСОБА_1 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст. 307 КК України, та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком на 3 роки та покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 01 липня 2013 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, на підставі ч.4 ст. 309 КК України.

31 жовтня 2014 року Апеляційний суд міста Києва за апеляцією прокурора скасував указаний вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, та постановив новий вирок, за яким призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності, окрім житла за яким він зареєстрований та проживає з батьками.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника ОСОБА_2, який підтримав подану касаційну скаргу та просив її задовольнити, доводи прокурора щодо законності та обґрунтованості вироку щодо ОСОБА_1, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

За вироком суду ОСОБА_1 ухвалено визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за таких обставин.

На початку червня 2012 року, перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 у невстановленої особи придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс з метою його подальшого збуту та частково для власного вживання без мети збуту, який зберігав за місцем свого проживання.

16 червня 2012 року близько 14 год, 22 червня 2012 року близько 14 год 20хв і 06 липня 2012 року близько 19 год 40 хв ОСОБА_1, перебуваючи біля вхідних дверей кв.146, по АДРЕСА_1, незаконно збув ОСОБА_3 кожного разу за 120 грн особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс відповідно, масою в перерахунку на суху речовину 4,15 г, 1,22 г і 0,57 г.

17 червня 2012 року близько 14 год 30 хв і 21 червня 2012 року близько 13 год 30хв ОСОБА_1 перебуваючи за вищевказаною адресою незаконно збув ОСОБА_4 кожного разу за 120 грн особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 3,53 г і 0,93 г .

06 липня 2012 року о 21 год за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 працівниками міліції було виявлено та вилучено 68,96 г особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу та таблетки, які містять особливо небезпечну психотропну речовину 3,4-метилендіоксиметамфетаміну, загальною масою 0,490 г, та додатково психотропну речовину амфетамін (фенамін), масою 0,001 г, які ОСОБА_1 придбав у невстановлений час у невстановленої особи і зберігав без мети збуту.

Відповідно до ч.2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі сторона захисту не заперечує того, що ОСОБА_1 незаконно придбав, зберігав з метою збуту, та незаконно з корисливих мотивів, у тому числі повторно, збував особливо небезпечний наркотичний засіб.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного стороною захисту судового рішення, не встановлено.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, у тому числі з застосуванням ст. 69 КК України, апеляційний суд урахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, зокрема те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав: щире каяття у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, а також те, що ОСОБА_1 дав негативну оцінку своїм діям і займається суспільно корисною працею. Зважив суд і на відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Засудженим та його захисником не оскаржуються правильність рішення суду про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто нижче нижчої межі санкції ч.2 ст. 307 КК України.

Рішення апеляційного суду про призначення обов'язкового додаткового покарання, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, у виді конфіскації всього майна, окрім житла, відповідає вимогам ст. 59 КК України, а також принципам необхідності й достатності призначеного покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів, з огляду на те, що ОСОБА_1 вчинив п'ять епізодів збуту особливо небезпечного наркотичного засобу з корисливих мотивів.

Також апеляційний суд правильно указав, що сукупність наведених у вироку місцевого суду пом'якшуючих покарання обставин, ураховуючи тяжкість вчиненого злочину, не дають підстав для призначення засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України і звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

Всі характеризуючи дані про засудженого, на які посилається сторона захисту у касаційній скарзі, були враховані Апеляційним судом міста Києва при обранні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Одночасно те, що ОСОБА_1 має певні захворювання та доглядає за непрацездатними батьками не є достатніми підставами для пом'якшення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Інших обґрунтованих доводів, які б давали суду підстави для пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання немає.

Призначене апеляційним судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги засудженого та його захисника не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

вирок Апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.