Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Чуйко О.Г., Колесниченка В.М.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013020060000677, за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2013 року, якою залишено без змін вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 вересня 2013 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Устилуг Волинськоїобласті, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує про порушення його права на захист при провадженні досудового розслідування та в суді першої інстнції, незабезпечення його участі при провадженні в суді апеляційної інстанції при перегляді вироку Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 вересня 2013 року. Зазначає вимогу про скасування ухвали Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2013 року і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 вересня 2013 року ОСОБА_1, судимого вироком Луцького міськрайонного суду від 21 березня 2011 року за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки,

визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого за ч.3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, а відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 21 березня 2013 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора Кравченко Є.С. щодо законності та обґрунтованості судових рішень щодо ОСОБА_1, перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

За вироком суду ОСОБА_1 ухвалено визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за таких обставин.

27 липня 2013 року в період з 22 год. по 23 год. ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом розбиття скла вікна, проник в один з кабінетів приміщення млина ПП "ІНФОРМАЦІЯ_5", що розташований в АДРЕСА_2, звідки повторно, таємно майно ОСОБА_3 на загальну суму 2950 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не заперечує того, що він 27 липня 2013 року, незаконно проникнувши до приміщення млина ПП "ІНФОРМАЦІЯ_5", викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 2950 грн, яке було в нього виявлено та вилучено 28 липня 2013 року.

З матеріалів провадження, вбачається що ОСОБА_1 при досудовому розслідуванні не заявляв клопотання про забезпечення його захисником, а будучи повідомленим про свої права, виявив бажання захищатися самостійно (т.1 а.п. 47-48, 52). Також ОСОБА_1 не заявляв клопотання про забезпечення його захисником при судовому розгляді провадження.

Подавши, апеляцію на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 вересня 2013 року, ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення його захисником, яке було задоволено (т.2 а.п.28, 31, 38, 39). В провадженні з перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку захист обвинуваченого здійснював адвокат за дорученням на надання безоплатної вторинної правової допомоги.

При цьому участь ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції була не обов'язкова, оскільки стороною обвинувачення не подавались апеляції з метою погіршення становища обвинуваченого, а в матеріалах провадження відсутнє клопотання ОСОБА_1 про забезпечення його виклик в судове засідання для участі в апеляційному розгляді.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного засудженим судового рішення, не встановлено.

Визначаючи ОСОБА_1 вид та міру покарання у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який судимий, вчинив злочин під час іспитового строку, позитивно характеризувався за місцем проживання, пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнав, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,

ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 08 листопада 2013 року, якою залишено без змін вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 10 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.