Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Лисого С.Л.,

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 жовтня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_2

Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2012 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2014 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 засуджено за те, що він 9 травня 2012 року приблизно о 22 год. поблизу буд. № 220 по вул. Клочківській у м. Харкові, вчинив напад на потерпілу ОСОБА_3, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, у результаті чого заволодів її майном на загальну суму 4653 грн.

16 травня 2012 року приблизно о 20 год. 20 хв. поблизу буд. № 13/8 по вул. Танкопия у м. Харкові, вчинив напад на потерпілу ОСОБА_4, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, у результаті чого заволодів її майном на загальну суму 2445 грн. 44 коп.

Крім того, ОСОБА_2 21 травня 2012 року приблизно о 15 год. 30 хв. поблизу буд. № 4/1 по Стадіонному проїзду у м. Харкові, вчинив напад на потерпілу ОСОБА_5, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, у результаті чого заволодів її майном на загальну суму 1876 грн. 20 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 порушує питання про зміну постановлених по справі судових рішень в частині призначеного засудженому покарання, та просить призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. При цьому посилається на істотне порушення кримінально - процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок суворості та порушення апеляційним судом при розгляді апеляції засудженого вимог ст. 377 КПК України в редакції 1960 року.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Лисого С.Л., який заперечував проти задоволення скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2, та кваліфікація його дій за ч.ч. 1, 2 ст. 187 КК України в касаційній скарзі не оскаржується.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання ОСОБА_2 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, яке він має відбувати реально, суд, як вбачається з вироку, врахував особу засудженого, який визнав вину, щиро кається, його молодий вік, позитивні характеристики, відшкодував завдані збитки, що суд визнав як обставину, що пом'якшуює покарання засудженому та врахував відсутність обтяжуючих вину засудженого обставин. При цьому, суд також врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, конкретні обставини справи.

Колегія суддів вважає, що покарання, призначене ОСОБА_2, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстав для його пом'якшення або застосування ст. 69 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Апеляційний суд, відповідно до ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, при перегляді справи ОСОБА_2, за апеляційною скаргою засудженого, перевірив усі викладені в ній доводи, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі захисника та зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини справи, які також були предметом розгляду суду апеляційної інстанцій, і яким судом дана належна оцінка та який не знайшов підстав для задоволення апеляції, зазначивши в ухвалі докладні мотиви свого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які б перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, не виявлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17)

Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого - без задоволення.