5-3517км14 Про заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, скоєне повторно в особливо великих розмірах - 30.10.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 28 травня 2014 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 лютого 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації.

Вирішено цивільні позови потерпілих.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 28 травня 2014 року вирок міськрайонного суду щодо засудженої в цілому залишено без зміни.

Ухвалено з мотивувальної частини вироку виключити кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину повторно.

За вироком суду ОСОБА_2 у період з жовтня 2007 року по листопад 2008 року під приводом обіцянки в сприянні через офіційні органи державної влади оформити право на земельні ділянки на території м. Ужгорода та Ужгородського району, вчинила три епізоди заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене повторно в особливо великих розмірах.

Зокрема, 31 жовтня 2007 року, під приводом обіцянки громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформити земельні ділянки по 0,07 га кожному на території м. Ужгород, уклала з останніми договір позики, отримала від них відповідно 10 000 та 5 000 доларів США без наміру використовувати ці кошти за призначенням, оскільки не володіла такими повноваженнями.

Аналогічним способом 05 листопада 2007 року незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а 17 листопада 2008 року грошовими коштами ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на суму 24 000 доларів США. Всього шахрайськими діями ОСОБА_2 незаконно заволоділа коштами потерпілих на загальну суму 64 000 доларів США.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку та ухвали суду, направлення справи на новий судовий розгляд. Стверджує, судом неправильно застосовано кримінальний закон, ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок його м'якості. Судами не враховано, що вчинено особливо тяжкий злочин, засуджена більше трьох років ухилялася від слідства, оскільки перебувала у розшуку. Сума відшкодованої шкоди є незначною. Суд апеляційної інстанції не розглянув усіх доводів апеляції потерпілого в якій ставилося питання про постановлення нового вироку, не обґрунтував належним чином свій висновок, відмовляючи у задоволенні скарги.

Заслухавши доповідача, прокурора, котрий підтримав доводи скарги потерпілого та вважав, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду щодо обґрунтованості засудження ОСОБА_2 у вчиненні злочину за встановлених обставин, кваліфікація дій за ч. 4 ст. 190 КК України у касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи касаційної скарги потерпілого про м'якість призначеного засудженій покарання є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Цих вимог закону апеляційним судом не дотримано.

Потерпілим ОСОБА_1 в апеляційній інстанції ставилося питання про постановлення нового вироку щодо ОСОБА_2 через неправильне застосування ст. 75 КК України, що потягло за собою призначення м'якого покарання.

Вважаючи скаргу потерпілого необґрунтованою, колегія суддів апеляційного суду обмежилась загальним висновком, пославшись на доведеність винуватості засудженої та правильність призначеного покарання.

При цьому доводи апеляційної скарги потерпілого щодо м'якості призначеного покарання, постановлення нового вироку не отримали мотивованої відповіді.

Зокрема, колегією суддів не в повній мірі взято до уваги те, що засуджена вчинила злочин, який відповідно до ст. 12 КК України кваліфіковано як особливо тяжкий, направленість злочинних дій щодо шести потерпілих, заволодіння чужими коштами в сумі 64 000 доларів США.

Як стверджує у своїй скарзі потерпілий, протягом трьох років ОСОБА_2 перебувала у розшуку, ухилялася від слідства та суду, за цей період не відшкодувала заподіяну шкоду.

З урахуванням заволодіння чужими коштами у встановленому розмірі, відшкодування коштів на користь потерпілого на стадії апеляційного перегляду справи в сумі 4000 грн. є незначним.

Наведене підтверджує доводи скарги потерпілого про неналежне врахування судом апеляційної інстанції характеру та ступеню тяжкості злочину, яка є високою.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги потерпілого щодо неправильного застосування кримінального закону, яке потягло за собою м'якість призначеного покарання засудженій належним чином не перевірив та відповідей на них не надав, тому ухвала суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Наведене є істотним порушенням вимог кримінального-процесуального закону та підставою для скасування ухвали відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року.

Оскільки питання, які ставилися в апеляції потерпілого та касаційній скарзі є аналогічними, колегія суддів вважає, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.

З урахуванням тих обставин, що засуджена незаконно заволоділа коштами багатьох потерпілих, обґрунтування апеляційного суду про відсутність в діях засудженої кваліфікуючої ознаки повторності не є належним.

При новому апеляційному розгляді, який необхідно провести відповідно до вимог ст. 400 КПК України 1960 року, слід розглянути апеляційну скаргу потерпілого згідно вимог закону, перевірити і інші доводи, які наведені у його касаційній скарзі, ухвалити законне та обґрунтоване рішення з наведенням у ньому відповідних мотивів.

У разі встановлення тих самих фактичних обставин кримінальної справи, призначене покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 75 КК України вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженої.