Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Вільгушинського М.Й., Слинька С.С.,

при секретарі

судового засідання Гладкіх Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 30 жовтня 2014 року касаційну скаргу представника цивільного відповідача у кримінальному провадженні щодо засудженого

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за участю прокурора Деруна А.І.,

У касаційній скарзі представника цивільного відповідача викладено вимогу про зміну судових рішень, постановлених щодо ОСОБА_5, в частині вирішення цивільного позову, в якому просить відмовити повністю. Вимогу обґрунтував тим, що ТОВ "ПП ОСОБА_6" не є належним відповідачем, оскільки з 20 червня 2012 року ОСОБА_5 виконував роботу для ТОВ "Довбуш Трейд Сервіс" та транспортний засіб, яким він керував на час вчинення злочину, належав на підставі договору оренди не ТОВ "ПП ОСОБА_6", а ТОВ "Довбуш Трейд Сервіс".

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 135 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік; за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду частково задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ТОВ "ПП ОСОБА_6", стягнуто з вказаного товариства на користь потерпілого в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 300,87 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн. Також вирішено цивільний позов прокурора щодо відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого та питання щодо відшкодування витрат за проведенні у провадженні експертизи.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 2 листопада 2012 року, приблизно о 19-ій год., керуючи технічно справним автомобілем "ГАЗ-3302", державний номерний знак НОМЕР_1, який належав ТОВ "ПП ОСОБА_6", рухався по крайньому правому ряду пр. Добровольського у м. Одесі, де наблизившись до регульованого перехрестя з вул. Затонського, проігнорувавши червоний для його руху сигнал світлофору, заходів щодо зупинки автомобіля не вжив та продовжив рух через вказане перехрестя, порушивши п.п. 2.3 "б", 8.7.3 "е" та 8.10 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7, який перетинав проїжджу частину пр. Добровольського у встановленому місці, по пішохідному переходу, на дозволений зелений для пішоходів сигнал світлофору. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, після скоєної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 керований ним транспортний засіб не зупинив, заходів для першої медичної допомоги потерпілому не вжив, до медичного закладу та міліції не звернувся і про подію не повідомив, з місця пригоди зник, залишивши без допомоги потерпілого ОСОБА_7, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2014 року апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "ПП ОСОБА_6" залишено без задоволення, вирок суду щодо ОСОБА_5 - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_5, кваліфікація його дій та призначене покарання не оскаржуються.

Доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача про неправильно вирішений цивільний позов щодо стягнення відшкодування на користь потерпілого з неналежного відповідача є необґрунтованими.

Як встановив суд, під час вчинення злочину ОСОБА_5, останній виконував роботу в якості водія для ТОВ "ПП ОСОБА_6" і вказане товариство є власником транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки, що є підставою відповідальності за завдану шкоду відповідно до положень ст. 1187 ЦК України (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, аркуш матеріалів к.п. 165).

Апеляційний розгляд за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Судом апеляційної інстанції перевірені повною мірою доводи представника цивільного відповідача, аналогічні тим, що наведені ним в касаційній скарзі, та які були спростовані з наведенням мотивів прийнятого рішення.

Так, договір оренди автомобілів від 1 червня 2012 року між ТОВ "ПП ОСОБА_6" та ТОВ "Довбуш Трейд Сервіс" вперше наданий цивільним відповідачем лише як додаток до апеляційної скарги.

Однак, вказаний договір не досліджувався судом апеляційної інстанції з огляду на положення ст. 290 КПК України, оскільки ні під час досудового розслідування, ні в суді першої інстанції не був наданий цивільним відповідачем в якості відомостей, що мають значення для вирішення цивільного позову, та відповідно до вимог ст. 404 КПК України не може бути досліджений судом апеляційної інстанції, так як в суді першої інстанції представник цивільного відповідача не заявляв про цей договір та який не міг бути визнаний невідомим цивільному відповідачу до перегляду вироку у суді апеляційної інстанції.

Отже, судом апеляційної інстанції вказані вимоги кримінального процесуального закону дотримані.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінального процесуального закону не встановлено, суд дійшов висновку, що касаційна скарга представника цивільного відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 376, 436 КПК України, суд

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2014 року щодо ОСОБА_5 в частині вирішення цивільного позову залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача ТОВ "ПП ОСОБА_6" - без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.