Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Вільгушинського М.Й., Крижановського В.Я., за участю: прокурора засудженогопри секретарі Чупринської Є. М., ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 жовтня 2014 року кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 4 лютого 2014 року щодо засудженого.

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 березня 2013 року близько 8 години 40 хвилин у дворі будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків із ОСОБА_8, маючи умисел на позбавлення життя останньої, умисно завдав їй чисельні удари ножем та руками в обличчя, шию, руки й грудну клітину. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпіла померла.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 4 лютого 2014 року вирок щодо засудженого ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційних скаргах захисник та засуджений, не оспорюючи доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його дій, порушують питання про зміну судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення особі засудженого через суворість. Зазначають про наявність підстав для пом'якшення засудженому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Заслухавши доповідача, думку засудженого на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено та правильність кваліфікації його дій, в касаційних скаргах не заперечується.

Що стосується доводів касаційних скарг про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального првопорушення та особі засудженого через суворість, то вони заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Колегія суддів вважає, що суд не навів переконливих доводів на підтвердження свого висновку про те, що призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років, тобто в розмірі наближеному до максимальної межі кримінального закону, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нового злочину.

Судом не в повній мірі було враховано, що ОСОБА_5 повністю визнав вину, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебував, відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Зазначені обставини та дані про особу засудженого колегія суддів вважає такими, що дають підстави для пом'якшення йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

У зв'язку з цим вирок і ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 підлягають зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України,

Касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 4 лютого 2014 року щодо ОСОБА_5 змінити. Пом'якшити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.