Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Орлянської В.І., суддів: Кравченка С.І., Суржка А.В., за участю прокурора Вергізової Л.А., засудженого ОСОБА_4, розглянула у відкритому судовому засіданні 30 жовтня 2014 року в м. Києві кримінальну справу із застосуванням зв'язку в режимі відеоконференції за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Долинського районного суду Івано - Франківської області від 27 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 26 вересня 2013 року щодо нього, Вироком Долинського районного суду Івано - Франківської області від 27 червня 2013 року засуджено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 21 грудня 2012 року Сколівським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 162, ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки 6 місяців, за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано засудженому ОСОБА_4 невідбуте ним покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 21 грудня 2012 року, та переведено за правилами ст. 72 КК України покарання у виді обмеження волі в позбавлення волі та остаточно визначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Початок відбуття строку покарання засудженому ОСОБА_4 постановлено рахувати з моменту його фактичного затримання - з 01.02.2013 року. За вироком суду, ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 12 жовтня 2012 року приблизно о 11 годині через незачинені двері проник в житловий будинок ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_1, звідки таємно викрав гроші в сумі 320 гривень, 20 доларів США, що в перерахунку на національну валюту на момент вчинення злочину становило 159 грн. 80 коп., а також золоті прикраси на загальну суму 45088 грн. Всього ОСОБА_4 таємно викрав майна на загальну суму 45567,80 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму. Ухвалою Апеляційного суду Івано - Франківської області від 26 вересня 2013 року вирок Долинського районного суду Івано - Франківської області від 27 червня 2013 року змінено. Покарання призначене районним судом ОСОБА_4 за ч. 3 с. 185 КК України (2341-14) залишено. Постановлено вважати правильним призначене ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, а саме до призначеного покарання вироком Долинського районного суду від 27 червня 2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Сколівського районного суду від 21 грудня 2012 року, перевівши за правилами ст. 72 КК України покарання у виді обмеження волі в позбавлення волі і остаточно визначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавленні волі строком на 5 років. В решті вирок залишений без змін.У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення змінити та пом'якшити призначене йому покарання шляхом застосування вимог ст. 69 КК України, оскільки суд при призначенні покарання не врахував, що він хворіє туберкульозом, має на утриманні неповнолітню дитину, наявність матері похилого віку та сестри - інваліда другої групи. Також, стверджує, що суд не взяв до уваги його характеристику по місцю проживання.

Заслухавши доповідь судді, засудженого, який підтримав касаційну скаргу та просив пом'якшити призначене йому покарання; думку прокурора, про залишення судових рішень без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і засудженим у касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація його дій.

Що стосується прохання засудженого про пом'якшення призначеного йому судом покарання то воно не може бути задоволено.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Як убачається з матеріалів справи, суд при призначенні

ОСОБА_4 покарання врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні одну неповнолітню дитину, хворів на туберкульоз. Пом'якшуючих чи обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Водночас, судом враховано і його відношення до скоєного, те, що ОСОБА_4 вину визнав тільки частково і у вчиненому не розкаявся.

Наведені обставини дають підстави вважати, що покарання призначене засудженому відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу засудженого, в тому числі і тих на які в касаційній скарзі посилається ОСОБА_4, воно є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи касаційної скарги засудженого не впливають на відповідність призначеного покарання і не містять достатніх даних для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, про що зазначається в касаційній скарзі ОСОБА_4

Аналогічні касаційній скарзі доводи засудженого були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який з ними не погодився та обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без зміни. Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 та для зміни оскаржуваних судових рішень.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовну зміну або скасування судових рішень у справі не допущено, тому вирок та ухвалу слід залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Долинського районного суду Івано - Франківської області від 27 червня 2013 року, з урахуванням змін внесених ухвалою Апеляційного суду Івано - Франківської області від 26 вересня 2013 року, та ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 26 вересня 2013 року щодо засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_4 залишити без зміни.