Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Орлянської В.І., суддів: Кравченка С.І., Суржка А.В., за участю прокурора Вергізової Л.А., розглянула у відкритому судовому засіданні 30 жовтня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 28 квітня 2014 року щодо засудженої ОСОБА_5, Вироком Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 11 лютого 2014 року засуджено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, таку що немає судимостей в силу ст. 89 КК України, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з конфіскацією майна. Вироком суду вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі. За вироком суду, ОСОБА_5 визнана виною та засуджена за те, що 31 серпня 2012 року приблизно о 19 годині 50 хвилин за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, незаконно збула ОСОБА_6 паперовий згорток з рослинною масою, що згідно висновку експерта, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою 0, 969 грама, за що отримала від останнього гроші у сумі 40 гривень. У цей же день приблизно о 20 годині 25 хвилин працівниками міліції в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за вищевказаною адресою, було виявлено та вилучено дванадцять паперових згортків з рослинною масою, що згідно висновку експерта, являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною кількістю 16, 375 грама який ОСОБА_5 незаконно зберігала у себе вдома з метою збуту. Ухвалою Апеляційного суду Івано - Франківської області від 28 квітня 2014 року вирок Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 11 лютого 2014 року в частині призначеного покарання змінено: пом'якшено ОСОБА_5 призначене покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до шести місяців арешту. В решті вирок суду залишений без зміни.У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд з підстав істотного порушення кримінально - процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості. Прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції без проведення судового слідства встановлено обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 як щире каяття та визнання вини, чим порушено вимоги п. 3 ст. 64, ст. 362 КПК України, та призвело до визначення ОСОБА_5 занадто м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, просила ухвалу скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд; перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і прокурором у касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація її дій.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом'якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі та не призначати додаткового покарання, встановлених в санкції частини статті, за якою особу засуджено.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_5 суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу засудженої: яка в силу ст. 89 КК України не судима, є особою пенсійного віку, її важкий стан здоров'я і дані обставини, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України, суд визнав такими, що пом'якшують її покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину. Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Суд обґрунтовано ці обставини в сукупності відніс до пом'якшуючих і призначив засудженій покарання, яке вона має відбувати реально, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

А, апеляційний суд переглядаючи справу, за апеляцією засудженої, яка у своїй апеляційній скарзі не заперечувала проти того, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції вона вину не визнавала, оскільки боялась, та зазначила, що перебуваючи у місцях позбавлення волі зрозуміла суть своїх злочинних дій, визнає свою вину та щиро кається у вчиненому злочині, прийшов до переконання, що призначене засудженій судом першої інстанції покарання потрібно ще пом'якшити, застосувавши положення ч. 1 ст. 69 КК України, та перейти до іншого більш м'якого покарання не зазначеного у ч. 2 ст. 307 КК України, до покарання у виді арешту.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням апеляційної інстанції та вважає, що призначене ОСОБА_5 апеляційним судом покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та перехід до іншого більш м'якого покарання не зазначеного у санкції ч. 2 ст. 307 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Воно відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.ст. 50, 65 КК України, і підстав вважати його явно несправедливим через м'якість, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, не вбачається.

Твердження прокурора про порушення апеляційним судом вимог п. 3 ст. 64 та ст. 362 КПК України безпідставні.

Так, ч. 3 ст. 358 КПК України передбачено, що суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно та однобічно.

А оскільки в апеляції ставилося питання лише про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, апеляційний суд, пом'якшивши його, на законних підставах не проводив судового слідства.

Апеляційний розгляд справи було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора та для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При перевірці матеріалів справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Івано - Франківської області від 28 квітня 2014 року щодо засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.