Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів: Чуйко О.Г., Дембовського С.Г.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 жовтня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в суді апеляційної інстанції, на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 20 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1

Вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 20 червня 2013 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 7 вересня 2011 року, приблизно о 3 год., перебуваючи на березі р. Дніпро по вул. Миру в м. Комсомольську Полтавської обл., не забезпечив нерухомий стан автомобіля "Деу" д.н.з. НОМЕР_1 шляхом задіяння стоянкової гальмівної системи, внаслідок чого вказаний автомобіль, у якому перебувала ОСОБА_2, почав самовільний рух та затонув у річці, що спричинило смерть потерпілої.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Посилається на ту обставину, що місцевим судом не в повній мірі було враховано тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого, що призвело до безпідставного призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що апеляційним судом дані порушення усунуті не були.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не підтримав подану скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1, а також правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи прокурора у касаційній скарзі про немотивоване застосування до засудженого положень ст. 75 КК України є слушними з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Судом, при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням було враховано, що ОСОБА_1 розкаявся у вчиненому, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд при розгляді справи за апеляційними скаргами прокурора та потерпілої на м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, відмовляючи у їх задоволенні, послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, пом'якшуючі та обтяжуючі його вину обставини та дані про особу, в тому числі на ту обставину, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції на утриманні у засудженого перебувала малолітня дитина.

У той же час, колегія суддів вважає, що судом не в достатній мірі враховані конкретні обставини справи, наслідки вчиненого злочину, думка потерпілої щодо призначення міри покарання.

Висновки суду про щире каяття засудженого є сумнівними з урахуванням суб'єктивного ставлення засудженого до вчиненого злочину, оскільки як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 свою вину у вчиненому не визнав та категорично заперечував свою винуватість.

Апеляційний суд, при перегляді кримінального провадження за касаційними скаргами прокурора та потерпілої, вказані обставини достатньо не перевірив та докладних мотивів, з яких визнав апеляційні скарги необґрунтованими, не навів, що є істотним порушенням вимог ст. 377 КПК України (1960).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінально - процесуального та кримінального закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (1960), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати та справу направити на новий апеляційний розгляд.