Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Крещенка А. М.,

суддів Сахна Р. І., Пузиревського Є. Б.,

за участю прокурора Чупринської Є. М.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2013 року.

Вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2012 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Автозаводського районного суду Полтавської області від 08 лютого 2006 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць,

за ч. 3 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що судимості не має,

за ч. 3 ст. 187 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна, яке є його власністю;

Цим вироком також засуджено ОСОБА_4 судові рішення щодо якого не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2013 року вирок місцевого суду змінено. Постановлено стягнути на користь держави судові витрати з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по 525 грн з кожного. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

27 грудня 2011 року приблизно о 23.00 год. ОСОБА_1,

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння за попередньою змовою з корисливих мотивів шляхом пошкодження вхідних дверей проникли до домоволодіння по АДРЕСА_1, де застосувавши насильство небезпечне для життя та здоров'я, вчинили розбійний напад на

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в ході якого заволоділи майном останніх на загальну суму 300 грн. Під час цього нападу ОСОБА_1, ОСОБА_4 та

ОСОБА_3 спричинили ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК на ст. 296 КК та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений вказує на те, що матеріали справи не містять достатньо доказів на підтвердження його вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, а тому вважає що його дії слід кваліфікувати за ст. 296 КК. Крім того засуджений зазначає, що судовий розгляд проводився за відсутності його захисника, а судовий процес не фіксувався за допомогою аудіо запису.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить вирок місцевого суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На думку засудженого, його дії слід кваліфікувати за статтями 125, 162 КК та призначити йому покарання із застосуванням статей 69, 75 КК. Крім того засуджений зазначає, що судовий розгляд проводився за відсутності його захисника, а судовий процес не фіксувався за допомогою аудіо запису.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які кожен окремо підтримали касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а постановлені судові рішення змінити в порядку, передбаченому ст. 395 КПК 1960 року, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

З викладеними в касаційній скарзі доводами про недоведеність вини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК колегія суддів не може погодитися, оскільки такі доводи спростовуються перевіреними у справі доказами.

Суд проаналізував показання потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про обставини вчинення щодо них злочину, правильно визнав їх об'єктивними і обґрунтовано поклав їх в основу свого рішення, оскільки вони підтверджуються даними, що містяться у протоколах огляду місця події, протоколі відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4 та відеозаписом до нього, протоколі огляду предметів, протоколах очної ставки, висновках судово-медичних експертиз № 48 і № 75 від 02 лютого 2012 року, а також у показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

За таких обставин твердження засудженого ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про недоведеність винуватості у вчиненні розбійного нападу, колегія суддів вважає безпідставними.

Підстав сумніватись у достовірності показань потерпілих не виявлено, як і не встановлено даних про їх неправдивість, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно поклав ці показання в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і з таким висновком справедливо погодився й апеляційний суд.

Таким чином, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, також був предметом перевірки апеляційного суду, який, на думку колегії суддів, мотивовано визнав його таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 187 КК є правильною.

Зі змісту матеріалів справи видно, що аналогічні твердження з приводу недоведеності винуватості засуджених у вчиненні інкримінованого злочину та неправильної кваліфікації їх дій засуджені висловлювали у своїх апеляціях. Апеляційний суд обґрунтовано визнав доводи безпідставними і ці висновки, з якими погодилася колегія суддів, належним чином мотивував у своєму рішенні.

Доводи в касаційних скаргах засуджених про те, що судовий процес не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного запису, є необґрунтованими, оскільки матеріали кримінальної справи не містять доказів на підтвердження того, що засуджені заявляли клопотання про таке фіксування судового процесу.

Твердження засудженого ОСОБА_1 про те, що судовий розгляд проводився за відсутності захисника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять клопотання засудженого ОСОБА_1 про призначення йому захисника.

Розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_3 як у місцевому так і в апеляційному судах відбувся за участі захисників - адвокатів

ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно.

Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, суд першої інстанції, призначаючи засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарання згідно з указаною нормою закону врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ними злочину; дані про особи засуджених, а також врахував обставину, що пом'якшує покарання засудженим - добровільне відшкодування завданих збитків і наявність такої, що його обтяжує - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та щодо особи похилого віку.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин справи в сукупності, розмір визначеного місцевим судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування до засуджених положень статей 69, 75 КК, не вбачає.

Під час перевірки матеріалів справи було з'ясовано, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, порушення права засуджених на захист або інших вимог, які були би суттєвими і призводили до скасування судових рішень, у справі не допущено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційні скарги останніх - без задоволення.