5-1583км14 Про порушення ПДР що стало причиною зіткнення кількох автомобілів, та заподіяння водію одного з них тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, а іншим особам тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя - 28.10.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 жовтня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_6

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 березня 2013 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6: на користь потерпілого ОСОБА_7 у рахунок відшкодування моральної шкоди 12 450 грн; на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування моральної шкоди 12 450 грн та 500 грн матеріальної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 12 450 грн; на користь Коростенської ЦМЛ кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_7 у сумі 8732,5 грн, ОСОБА_8 у сумі 4828,74 грн, ОСОБА_5 у сумі 2945,32 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11 червня 2013 року вирок місцевого суду змінено. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

У решті вирок залишено без зміни.

Як визнав установленим суд, ОСОБА_6 16 березня 2012 року приблизно о 14.10 год., керуючи технічно справним автомобілем "AUDI-80" та рухаючись по головній дорозі вул. Грушевського у м. Коростені, порушив вимоги п.п. 12.1,12.4, 13.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , не вибрав безпечної швидкості руху, перевищив допустиму в населених пунктах швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу та на перехресті з вул. Гастелло передньою лівою частиною свого автомобіля вчинив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ-110307" під керуванням ОСОБА_5, який перебував на перехресті з увімкненим покажчиком повороту ліворуч.

Від зіткнення вказаних транспортних засобів автомобіль "ЗАЗ" відкинуло ліворуч на смугу руху автомобіля "RENAULT Kangoo 1.5" під керуванням ОСОБА_9, де відбулося їх зіткнення.

Під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля "RENAULT Kangoo 1.5" ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, а водію автомобіля "ЗАЗ" ОСОБА_5 та пасажиру цього автомобіля ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд унаслідок неправильного застосування цим судом кримінального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі винного внаслідок м'якості. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при звільненні ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі не врахував того, що засуджений своєї вини повністю не визнав, не бажає добровільно відшкодовувати заподіяну потерпілим шкоду, а обставин, що пом'якшували призначене покарання, не встановлено.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. Відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Доводи касаційної скарги потерпілого про неправильне застосування апеляційним судом кримінального закону, а саме ст. 75 КК, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу винного. Зокрема те, що ОСОБА_6 в силу ст. 89 КК не має судимості, вину в суді апеляційної інстанції визнав повністю та щиро розкаявся, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину (т. 1, а.с. 226), надав після скоєння ДТП потерпілим ОСОБА_5 і ОСОБА_7 1000 та 2000 грн відповідно. У подальшому, незважаючи на скрутне матеріальне становище, він повністю відшкодував заподіяну моральну шкоду потерпілому ОСОБА_7 та пропонував потерпілим ОСОБА_5 4 000 грн і ОСОБА_8 5 000 грн у рахунок відшкодування шкоди, однак потерпілі відмовилися отримувати ці кошти, зазначені обставини вони не заперечували в суді апеляційної інстанції.

З огляду на сукупність наведених обставин, ураховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку про можливість та доцільність звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням максимального іспитового строку 3 роки.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги потерпілого немає.