Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Єлфімова О.В.,

суддів: Солодкова А.А., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2013 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати керівні посади в органах архітектури на строк 1 рік 6 місяців, зі штрафом в сумі 1 700 гривень.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

За ч. 2 ст. 366 КК України ОСОБА_1 виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.

Вироком суду вирішено долю речових доказів та питання судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2013 року вирок суду щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 367 КК України змінено, пом'якшено та призначено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах архітектури на строк 1 рік.

Виключено із вироку вказівку суду про передачу у власність Верховній Раді Автономной Республіки Крим земельних ділянок, переданих обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Трейдінвест" з переліком державних актів на право власності на землю з відповідними серіями на них.

В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, обіймаючи посаду начальника Управління головного архітектора Ялтинської міської ради з 2004 року, будучи наділений організаційно-розпорядчими і адміністративно-господарськими повноваженнями, 13 жовтня 2008 року на території м. Ялти за заявою обслуговуючого кооператива "ЖБК "Трейдінвест" про видачу висновку на цільове використання земельної ділянки для будівництва житлових будинків за адресою: м. Ялта, район Поляни Казок, затвердив та видав позитивний висновок про можливість цільового використання № 05/2467 від 13 жовтня 2008 року на ім'я обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Трейдінвест".

ОСОБА_1 допустив службову недбалість, затверджуючи та видаючи позитивний висновок про можливість цільового використання земельної ділянки, при цьому, не врахував, що відповідно до Генерального плану населеного пункту та Положення про управління головного архітектора Ялтинської міської ради, затвердженого рішенням Ялтинської міської ради № 23 від 25 січня 2008 року, зазначена земельна ділянка не знаходиться в зоні житлової забудови.

В подальшому, цей висновок став підставою для прийняття Ялтинською міською радою рішення № 57 від 29 січня 2009 року про безоплатну передачу в приватну власність земельної ділянки загальною площею 3,0 га, яка знаходиться в районі Поляни казок м. Ялти, обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Трейдінвест", для будівництва будинків, чим спричинено тяжкі наслідки на суму 9 939 706 гривень.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням матеріалів справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

При цьому, прокурор вважає, що апеляційний суд, пом'якшуючи міру додаткового покарання з 1 року 6 місяців на 1 рік позбавлення права обіймати керівні посади в органах архітектури не врахував, що доводи, на які він послався не можуть розцінюватися як обставини, що істотно знижують суспільну небезпеку злочину.

В запереченні на касаційну скаргу захисник ОСОБА_4 не погоджується з доводами касаційної скарги прокурора, вважає, що ухвала апеляційного суду законна та обґрунтована, а тому касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка не підтримала касаційну скаргу прокурора та просила судові рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за яке його засуджено, та кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 367 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Суд призначає покарання згідно зі ст. 65 КК України в межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах архітектури на строк 1 рік, вимог статей 65- 67 КК України не порушив, оскільки призначене йому покарання відповідає характеру і ступеню тяжкості злочину, всім обставинам справи і за своїм видом та розміром є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, як це передбачено ст. 65 КК України.

Підстав вважати призначене ОСОБА_1 додаткове покарання явно несправедливим через його м'якість, про що зазначає прокурор у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Оскільки істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судове рішення - без зміни.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 січня 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.