Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Щепоткіної В.В., Фурика Ю.П.,

при секретарі

судового засідання Холявчуку А.А.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні у межах кримінального провадження за № 12013190010003084 касаційну скаргу засудженого на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 04 грудня 2013 року,

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 11 жовтня 2013 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Макотертів Рівненського району Рівненської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду й ухвалив свій, яким призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, маючи умисел на придбання та зберігання наркотичних засобів з метою збуту, отримав від громадянина на ім'я ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс і зберігав його при собі.

31 травня 2013 року близько 12.00 год. на території комунального закладу "Рівненська обласна клінічна лікарня" по вул. Київській, 78 у м. Рівному ОСОБА_2 незаконно збув ОСОБА_4 за 100 грн канабіс вагою 1,759 г (у перерахунку на суху речовину).

05 червня 2013 року близько 13.30 год. у тому ж місці він повторно незаконно збув ОСОБА_4 за 50 грн канабіс вагою 1,24 г (у перерахунку на суху речовину).

У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок апеляційного суду у зв'язку із суворістю призначеного покарання і просить останнє визначити таким, що не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись при цьому на позитивні дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище, які, на думку скаржника, пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія кримінального правопорушення у виді злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 307 КК відповідно до вимог ст. 433 КПК колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Доводи засудженого про суворість призначеного покарання та про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам статей 65, 69 КК, вчиненому й особі засудженого.

Апеляційний суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу засудженого, що позитивно його характеризують і підтверджуються матеріалами справи, з якими засуджений пов'язує свої касаційні вимоги, адже призначив покарання більш м'яке, ніж передбачено законом.

Разом із тим цей суд правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину (тяжкий), характер та спосіб злочинних дій (збут засудженим, котрий був медичним працівником, наркотичних засобів на території медичного закладу).

Також апеляційний суд обґрунтував, чому він вважає, що суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

За таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення ним нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання чи звільнення від його відбування відсутні.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК.

З огляду на наведене касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 436 КПК, колегія суддів

вирок Апеляційного суду Рівненської області від 04 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.